Огляди

Весняні релізи у 2019-му не перестають радувати. Після сумного та дуже чутливого треку "Я забув", який вийшов минулої осені, чекати на новинки від ужгородців The Symbioz довелося недовго, і ось перед нами міні-альбом "Перетинаючи межі" та музичне відео на трек "Присмак старої олії".

Нигерийский украинец, криворожский МС или как еще правильно назвать Very The Jerry выпустил релиз, состоящий из 5 песен. ЕР вышел при содействии Юрия Медведя он же Dj Kodzu и эта далеко не первая коллаборация исполнителей. Этот саунд-продюсер известен уже на всю страну качеством своих композиций. Например, он выпускал совместный трек с Zymosis.

Для мене будь-який новостворений гурт — немов маленьке свято, особливо, якщо це стосується панк-сцени. Хардкор Одеси aka Odessa City HC aka OCHC вже давно створив своє фірмове звучання, яке вирізняє його серед інших колег по цеху. Відштовхуючись від цього, я завжди приблизно розумію, що переді мною, що я почую в наступні хвилини.

Тернопільські реднеки, які хочуть створити даб-таксі, дзвенять перкусійними голками кактусу, в Бучачі грають для двох десятків танцюючих дітей, живуть камерністю Тернополя — "музичної мекки України" — й ізольовано, в чистому полі, пишуть чернетки на студії Вадима Возняка.

Творчість Лютомисла – "ворога овечої віри" – почалася для мене з однойменного повноформатника 2010 року; той діджипак із вписаним у коло Люцифером на обкладинці, за цікавим збігом життєвих обставин, став одним із найбільш етапних у моєму досвіді. Звісно, я й раніше не раз чув про цей проект, але до появи певного персонального досвіду приводу заглибитися в його дискографію не виникало. Реліз у 2012 лонгплею "Превозмогая Вавилон" переконав мене у думці, що Лютомисл, можливо, найбільш недооцінений вітчизняний black metal-акт. Водночас мене складно було назвати фанатом (але про це – нижче).

Творчість Лютомисла – "ворога овечої віри" – почалася для мене з однойменного повноформатника 2010 року; той діджипак із вписаним у коло Люцифером на обкладинці, за цікавим збігом життєвих обставин, став одним із найбільш етапних у моєму досвіді. Звісно, я й раніше не раз чув про цей проект, але до появи певного персонального досвіду приводу заглибитися в його дискографію не виникало. Реліз у 2012 лонгплею "Превозмогая Вавилон" переконав мене у думці, що Лютомисл, можливо, найбільш недооцінений вітчизняний black metal-акт. Водночас мене складно було назвати фанатом (але про це – нижче).

Для мене Київ завжди був центром усього: від культури до економіки, від політики до мистецтва, від науки до винахідництва. Найсвітліші голови та найпалкіші серця завжди намагалися дістатися столиці та підкорити її, бо вона давала і дає можливість для цього. Місто володіє усім необхідним для реалізації бажань, але навіть попри це залишається у ньому завжди щось своє, особливе.

Часом трапляються музичні явища, з якими моментально розумієш, яку мету переслідував автор, яка її ЦА і на кого він орієнтується, виробляючи продукт. Нічого смертельного тут немає, адже потреби слухача в музиці, на щастя або на жаль, можуть бути науково виміряні та систематизовані. Але все-таки важко ігнорувати той факт, що такий холодний розрахунок ріже вухо і демотивує вірити музиканту всім серцем. І от якщо ви мене спитаєте про вітчизняні проекти, у яких основна мотивація іде не від трендів, а в першу чергу від власних переживань, я так чи інакше згадаю українсько-польський акустичний емо-дует Light Matters.

Киевляне Osnova – яркий пример того, как исполнитель может завоёвывать новых слушателей одним названием даже вопреки жанровой принадлежности. Ну как любителю хардкор-панка пройти мимо группы с такой вывеской, даже видя на саундклауде тэги вроде trance и acid, отчётливо сигнализирующие о том, что это не тот хардкор и вообще, возможно, габбер? Создатели дурацкого мема про мытищи сильно удивились бы, узнав о том, в насколько неожиданном времени\месте их креатив отыграл свою роль. Тема сегодняшнего доклада — EP "Alpha Omega", датированный прошлым годом.

Чи шуміли коли-небудь Тичинівські гаї електрострумом? В альбомі "Veselo" тріо Kurs Valut вони повертають нас у дійсність після екскурсії підпільними дніпровськими заводами. Це — музика катаклізмів, затяжних депресій, яка не в змозі заколисати жодне немовля, втім, дає привід усміху.

Переважна консервативна більшість в Україні та й у всьому світі вважає, що зміни завжди або на гірше, або, як мінімум, сумнівна забавка з присмаком зради. Але щоб жити в сучасному світі, треба змиритися з єдиною константою — змінами.

Кількості релізів Beyond The Pleasure та їх активності можна позаздрити — гурт, за приблизно три роки існування, випустив більше пісень та кліпів, ніж більшість вітчизняних колективів. До того ж, з'їздив у парочку турів (не тільки по Україні, але побував і у Європі, а зараз їде у другу подорож на Захід). Але при цьому всі їх спроби в музику не увінчались успіхом.