Обзоры по автору Олекса Блідий

Keepleer 18 - Relictum (2018)

Сладж – димна зброя дивного покоління для того, щоб вистрелити з життя біль і поринути у гедонізм. Просуваючись поміж вухами та легенями, жанр в Україні має дуже мало представників як серед слухачів, так і серед гуртів. Бо мало хто готовий до болючого збоченого кайфу, хоча вся країна так і живе, здається, останні років 90. Та перед нами ідеальний саундтрек буття, яким його мав би бачити середньостатистичний сладжер.

Zoanthropy - vol​.​1 (2017)

Через якісь певні особливості менталітету, більшість населення пострадянського простору, включаючи і творчий сегмент, страждає від проблем із закритою свідомістю. Це найпомітніше у важкій музиці. Є кілька грандів жанру, на яких зазвичай рівняються і грають музику по тенденції "аби грати", не докладаючи анітрохи зусиль, щоби хоч якось вирізнятись з-поміж десятків типових гуртів. Безперечно, існують діаманти, правовірні та безкомпромісні у наслідуванні традицій стилю, і відчувається, що навіть за відсутності оригінальних ходів є повна віддача і занурення.

Soulrest – In Spite (2017)

Дез-метал – це, перш за все, хвиля, що наприкінці 80-х накрила Флориду і Скандинавію, зробивши їх авторитетами у справах важкого щільного рубілова. А український дезметал, здавалося, був сконцентрований десь на Лівобережжі України і, зазвичай, мав більш брутальний характер, ніж фірмовій кач від флоридських праотців, та й знаходився у доволі пригніченому стані.