Обзоры по автору Олекса Ковальов-Блїдий

The prevailing conservative majority in Ukraine and throughout the world believes that changes are always for worse, or at least it is a strange game with a taste of treason. But in order to live in the modern world, we must accept the only constant — changes.

Українська школа смертельного металу не часто радує поглядами на Флориду. Останнім часом альбоми цього напрямку виходять з орієнтиром на Швецію (наприклад, супер-гурт Necrom). Так, дуже давно панове з гурту Bleeding випустили альбом, що мав дух Флориди, але не настільки, щоб можна було казати про пряме ураження мозку гнилим Південним м’ясом.

Аж раптом просто нізвідки з’являється новий альбом гурту з чудернацькою назвою Дідько Лисий, яка більше пасувала б якомусь карикатурному блек-металу з розряду Аццкої Сатани чи ще чогось в такому дусі. Утім, дане упередження спростовується з першими звуками, які одразу кажуть, що тут все не так просто.

Існує такий собі темний бік українського андеграунду, що взагалі не використовує електрогітари, ударні інструменти та брутальні голоси. Ні, це і не готичний чи індустріальний темний бік. Це — малозаселений темний бік еклектичного мінімалізму.

Колись давно, один маленький хлопчик років восьми кілька місяців ходив у місцевий будинок піонерів. Там він не розумів, для чого йому дали дивну дерев’яну дошку з дивною декоративною різьбою — прямі лінії, мов лади на гітарі, але глибокі. Він не розумів, чому її кличуть пральною дошкою і як тоді можна на ній грати, тим паче його улюблену тему з Сімейки Адамсів — тріск та й годі. А гурт Zwyntar розуміє, хоча й дошка в них дерев’яно-металева.

На 15-му (за офіційними даними, 12-му) році існування, гурт Sectorial зробив зиму ще холоднішою, втім, лиш розбурхавши бажання їхати кудись далі від електричного світла і бетонно-механічного мислення. Це все сталося завдяки третьому повноформатному альбому "VYR", що вийшов наприкінці осені на лейблі Noizr Prods.

 Якщо мова про палеоліт, то маємо трохи уроку історії. Перша згадка про львів’ян датується їхнім дебютним альбомом шестирічної давнини "C2H5OH", що в перекладі з хімічної мови означає спирт. Тут, як і на другому лонгплеї, що вийшов через три роки після вищеназваного, "Seven Ways To Make Satan Laugh", була дійсно цікава качова суміш грайндкору та сладжу.

Як би хто не намагався робити пост-метал з моменту появи безлімітного інтернету в Україні, у кращому випадку виходила суміш Amenra та другосортного металкору - відбиток духу часу. Та чи інакше все у випадку з дебютним однойменним міні-альбомом гурту Asthme?

До вашої уваги — один з найцікавіших і найприємніших навіть снобському вуху альбомів, що вийшов на теренах Слобожанщини. Гурт Logleg з дебютним альбомом "Hell No", що постав на руїнах 5R6 та увібрав музикантів із Small Depo, KAT та Burrow.

Четвертий альбом українського гурту Stoned Jesus вийшов на культовому лейблі Napalm Records. За вісім років, гурт еволюціонував з 0-3-5 стонер-року до всього нового, що ми чуємо на "Pilgrims". Тут вже немає у великих кількостях стандартних психоделічних ходів і блексаббатизму, що були помічені на "First Communion", дещо надмірної солодкості "Seven Thunders Roar", але бракує однозначної хітовості "Harvest".

Київський гурт stonefromthesky, що може бути one-or-two-or-three-man-band, випустив свого часу ЕР "Orbital" та сингл з реміксами "The Shift", який став саундтреком до гри UnDungeon. Зараз вийшов перший повноформатний альбом, який отримав назву "Spirals". Жанрово окреслити реліз дуже важко, бо присутні елементи стонеру, пост-металу, тріп-хопу, дивного дабу і техно, а також різних електронних приємних шумів, які у правильних станах свідомості є ключем до найкращого тріпу.