Обзоры по автору Єгор Фелюст

На початку грудня минулого року миколаївський ванменбенд розродився дебютним повноформатником "Night & Love". Як підказує сама назва, тут знайшлося місце і класичному блек металу, і романтиці. 

У листопаді минулого року одесити видали довгоочікуваний лонгплей, що став вже четвертим їхнім повноформатним альбомом та отримав назву "Bitten By The Serpents Of The Kingdom Of The Spirit". За словами авторів, він є найбільш експериментальною роботою за час існування гурту. Також музиканти в описі зазначають, що це "рок-опера", створена за мотивами роману Густава Майрінка - "Голем".

Завершилася декада. Чергові десять років, котрі внесли величезні зміни у всю музичну мапу: від мейнстріму до андеграунду; від поп-музики, що транслюється на радіо, до того гурту, на виступ якого ти навряд чи колись потрапиш.

Перфекціоніст всередині прокидається, коли музику треба розрізняти та розділяти за всілякими ознаками, групами та піджанрами. Наприклад: для модернового хардкору британської школи та гуртів, що роблять а-ля Being As An Ocean, зараз не найкращі часи. Та навіть якщо брати гітарну музику взагалі, то її пік пройшов, але скоро повернеться, все циклічно.

Яким ви бачите прогрес хардкор-панк артиста? Чи можливий взагалі у рамках жанру якийсь розвиток? Не беручи до уваги те, що "тримати марку" від альбому до альбому вже є гарним показником, хоча б стабільності, як мінімум.

Nuitville — найновіше ім’я вітчизняної сцени блеку, дебютний реліз котрого "When the Darkness Falls", вийшов за підтримки лейблу Ashen Dominion. Нижче я розповім вам про те, хто ховається під назвою Nuitville, хто є її серцевиною та рушійною силою, чому ця платівка отримує тільки позитивні відгуки у профільній пресі, а мінімальна її оцінка сягає 7,5/10 балів і чи потрібен нашій та світовій арені молодший брат, що захоплено і закоханими очима дивиться на Alcest.

Світ Бітлз без Бітлз. Це опис під новою роботою "Yesterday" авторства Денні Бойла — романтичною комедією про те, кому випав шанс виконувати на сцені пісні легендарного гурту, якби він не з’явився. Відштовхуючись від цієї думки, як ви уявляєте музику без найвідоміших її імен? Як би все виглядало без Елвіса, Цепелінів, Металіки, Нірвани? Хто спроможний зайняти місце Луї Армстронга, королеви Елли Фіцджеральд або Пацючої зграї? Я також не можу не те що знайти відповідь — навіть близько до неї підібратись.

Чи здивує вас інформація про те, що вітчизняний блек у багатьох його проявах вважається однією із найсильніших сцен всередині жанру? Про харківську сцену взагалі стільки вже було разів сказано, що тільки максимально віддалена людина може не знати про Князя Варггота, Романа Саєнка та їх проєкти.

Перед тим як почнеться текст рецензії, я б хотів поговорити із вами стосовно жанру, який грає Knifeman. Майже завжди їх тегають як metallic hardcore, та чи існує таке поняття взагалі і як його сприймати?

Flame — ще одні вихідці з локальної одеської панк-сцени aka Odesa City Hardcore aka OCHC. Гурт створений силами музикантів, що були/є учасниками Aspire, Clearsight, Set Adrift та Leviathan. "Цепляться за жизнь" — їх перша серйозна студійна робота. Раніше вони випускали тільки демо.