Зомбо: Українці взагалі не цікавляться хіп-хопом з Європи
Автор: Пилип OG

Приємної жовтневої днини вам бажає Пилип OG, котрий вирішив поговорити з хіп-хоп музикантом та діячем – Zombo. Він у "двіжусі" достатньо давно, більше десяти років однозначно, тож не Альоною єдиною. Якщо ти любиш український хіп-хоп так, як і я, то пора тобі заварити чайку та влипнути до екрану свого гаджета.

— Привіт, ман, розкажи як все починалось?

— Привіт, Пилип. Від самого початку я був командним гравцем. У нас була велика тусовка під назвою RCLAN, і це все починалося ще у далекому 2006 році. Протягом трьох років ця вся тусовка "варилася" у своєму колі, тому з п’ятнадцяти людей лишилося троє активних, і в 2009-ому ми випустили перший студійний альбом. Потім почали вливатись у загальну хіп-хоп тусовку на заході, там ми вже познайомилися з чуваками зі Стрия, а це Shon, Sheksta, DLF Squad з Луцька, у Франику – Mad Cypha. Якраз тоді почало формуватися ком’юніті Kickit, і чуваки запросили мене до команди.

— Коли це було?

— На початку 2010 року. Тоді в команді були Shon, Sheksta, якраз долучилися рейтери, це брати Dilk та Feros, Keno. Була тусовка рейтерів, мс, та діджеїв.

— Це все було в одному місті?

— Ні, всі були з різних міст: Стрий, Дрогобич, Моршин, Самбір. Все це провінційні містечка розташовані поруч, і люди були однодумцями, тож так і знайшлись. Ми познайомилися з цими чуваками на одній із тусовок у Франківську і відтоді тримали конект. Я багато цікавився хіп-хоп культурою, вникав і перекладав безліч різних статей, які видавались у штатах. Навіть ініціював переклад такого культового для хіп-хопу фільму, як "Style wars", зібрав команду і ми його переклали. Зробили українські субтитри, правда, не довели це діло до озвучки. На це треба було додатковий ресурс.

— Як відбувався конект у часи, коли соціальні мережі не були настільки розвиненими?

— Весь конект відбувався через форуми, зокрема на сайті Вови зі Львова. Також був форум Lemberg Family, а це львівська тусовка, і там збирався, в основному, захід. Це і були головні точки в інтернеті, де сходилися МС з різних міст. Тоді було багато інтернет-баталій, багато хейту, але з того часу є ще люди, які вийшли на хороший рівень у тих чи інших напрямках цієї музики. Зокрема я пам’ятаю Максі Кренка, який від репера помалу перейшов до роботи зі звуком. Shon раніше читав реп, але потім взявся за діджеїнг. Парадокс був у тому, що більшість із тих, хто сидів на форумі Вови, хейтили його. Та попри різні смаки, я вважаю, що цей майданчик послугував для розвитку україномовного репу дуже сильно у той час.

— Нещодавно я помітив, що ти позиціонувався як "екс-Kickit", що трапилось?

— Точніше екс-Kickit records. Насправді тут можна заплутатись. Kickit – це ком’юніті, діяльність якого направлена на розвиток хіп-хоп культури в її канонічному вигляді. У нас було прагнення об’єднати всі елементи (мс, брейкінг, графіті, діджеїнг, знання), що і вдалося, в кінцевому результаті, адже в команді присутні представники всіх течій, та й фотографи, відеографи. Але під час росту у ній почали з'являтися різні структури. Kickit Art Studio – проєкт рейтерів, де хлопці крім того, що розмальовували стіни у власне задоволення, почали виконувати комерційні замовлення. Бібої сформували Dance Academy Kickit – школу брейкінгу та хіп-хоп танцю. Вони організовували батли, навчали дітей. Також сформувалося Kickit Records, що позиціонувалося як музичний лейбл всередині великої ком’юніті. Цим займався, в основному, Shon, тож до цієї структури була залучена вся музична сторона Kickit.

Прийшов певний момент, коли погляди Kickit Records розійшлися з моїми, і я вирішив відійти від лейблу, але досі є учасником загальної команди Kickit, яка працює над розвитком хіп-хопу. Я це все розмежовую. Позиціоную себе як незалежний артист. Свою музику видав на Past Future Jam, вони сприяють поширенню її на всіх стрімінгових ресурсах.

— Ти оперуєш словом "лейбл", а мені відомо, що лейбл включає в себе ширші роботи над артистом, і це не лише дистрибуція, а й питання просування, створення контенту з нуля тощо. Чи є Kickit Records лейблом у цьому розумінні?

— Коли я був дотичним до цього підрозділу, то можу сказати що це був лейбл. Ми робили продакшн, записували треки, знімали відео,  організовували вечірки, джеми і займалися просуванням настільки, наскільки могли. Відзначу, що це все поширювалось у кола, де цей продукт зрозуміли б. Все це було!

— Ти залучений до світової організації "Zulu Nation". Ви проводили семінари про хіп-хоп культуру, робили фестивалі. Чому зараз інтерес до цього впав?

Zulu Nation – це ті люди, які дали хіп-хопу ідею, сформували єдиний потік, який зміг поширюватися далі світом. Ця організація була завжди в респекті, і можливість долучитися туди була неймовірною для мене в той час. Sheksta, коли проживав у Польщі, долучився до польського відділення, а згодом почав працювати над появою такого відділення в Україні, щоб ми могли мати прямий конект з офісом у Нью-Йорку, де і були всі напрацювання.

Найперше, що мене цікавило – доступ до знань, до правильного розуміння. Хто такий мс, хто такий бібой, як проводяться вечірки… Всі ці знання я міг отримувати від людей, які заварили цю кашу в далеких 70-их. Ми почали реалізовувати це все на місці, зробили Block Jam у Львові, і до цього часу я не бачив тут тусовки ідеалістично кращої, ніж це вдалось у нас. Були сайфери бібоїв, реп-фрістайли та лайв-перфоманси, рейтери розмальовували стіни. Усі бажаючі ді-джеї могли поджемити за програвачем. Все це відбувалося в одному місці одночасно. Крім того, на території джему була безалкогольна зона, і це було чистим проявом хіп-хоп культури. Унікальна тусовка. Це все стало можливим завдяки тому, що ми отримали правильний посил та знання.

— Як відбувалися семінари?

— Перші семінари ми організовували самостійно, а пізніше нас почали запрошувати у різні міста, зокрема, у Київ, Львів, Чернівці, Івано-Франківськ та ще багато менших міст. Людям було цікаво, збиралося дуже багато представників різних елементів культури. Були дискусії, різні думки та погляди, але це все виливалося в один великий рух. Думаю, наслідком цього і став великий хіп-хоп фестиваль "Represent", що відбувався неодноразово у місті Калуш. Там збиралися хіп-хоп голови зі всієї України, а згодом були гості з інших країн та континентів. Ці маленькі іскри дали свої плоди і ми їх відчуваємо.

50405211_741168899585252_8682746541754023936_n

— То чому зараз інтерес впав?

— Коли ми цим перестали займатись, на заміну нікого не знайшлось. Це єдина причина, яку можу назвати. Менше людей ідейних, які хотіли би цим займатись. Класне слово "тренд" працює в інший бік. Та реп-музика, яка є зараз, відійшла далеко від хіп-хоп культури не лише звучанням, а й баченням ідеології.

— Це погано?

— Зараз є представники тої культури, яка є ближчою мені, але є і багато відокремлених течій, які живуть своїм життям. У плані культурного руху середовища – це є чимось новим та незалежним, іншою субкультурою. Це відбулося зі всіма елементами, коли люди відточують якусь свою точку зацікавленості, при тому не звертаючи увагу на все інше, що ідейно є одним цілим. Закономірний процес, що є наслідком розвитку, але є багато "але"… У моєму розумінні все, що не несе деструкцію особистості та культури – є розвитком. Краще хай буде мир і твориться музика, ніж люди повбивають один одного через непорозуміння, як має звучати хіп-хоп.

— Твій крайній альбом "Неймовірна простота" має звучання не "модне", більше класичне, як то в нас прийнято називати "ортодоксальним" чи "допотопним". Чому ти вирішив зробити саме так?

— То лише в нас в Україні таке сприйняття, ну і, можливо, в Росії. У нас є така "фішечка", коли пару людей, які керують шоу-бізнесом, вирішують, що є модним або старомодним. Ми вже неодноразово їздили в Європу з концертами, і там хіп-хоп живе у різних жанрах. Не можна сказати, що один жанр є застарілим, а інший – суперсучасним. Той самий треп був ще в 90-ті роки. Чому такий звук? Я почав працювати з київським бітмейкером та мс, учасником команди Тулим – Кулею. В нього саме таке бум-беп звучання, мої тексти найкраще підійшли саме сюди, тож ідея альбому сформувалася навколо його музики. У мене немає принципів щодо звучання. Можу спокійно начитати на різноманітні біти.

— Альбом є лише в мережі, чи маєте фізичні носії? Мерч?

— Маємо тираж сіді, можна замовити. Rief Chocka розробив стікери цитат з треків, а також є можливість замовити худі з будь-якою цитатою з цих стікерів.

— Були презентації?

— Ні. Альбом видав у кінці червня, трохи мертвий період для тусовок. Треки презентував на інших івентах, зокрема у Чехії на Hip-hop Kemp разом з Кулею. Можете почитати наш звіт про фестиваль на неформаті.

— Можеш порівняти європейську сцену з українською?

— Мене дуже вибішує порівняння старого немодного з модним теперішнім. Багато журналістів можуть собі дозволити говорити про актуальність чи неактуальність певних атрибутів одягу чи інших речей, хоча всередині культури це все "ок", це наш стиль, ми так одягаємось. Це перша відмінність.

— Ти хотів сказати про наявність адекватної музичної журналістики?

— Так! Це перше. Друге – ком'юніті. У нас воно дуже слабеньке, мале. Ніби є багато реперів, бібоїв, але воно все не в об'єданні.

49206502_727675164267959_2651316267104862208_n

— Ти не думаєш, що причина може бути у масовій неосвідченості, коли ми не можемо комунікувати з Європою через незнання англійської?

— Так. Наприклад, наші сусіди-поляки один одного дуже підтримують. Люблять свою мову, а також цікавляться хіп-хопом із сусідніх країн: Німеччина, Чехія. Після виступу на Хіп-хоп кемпі до нас підходили поляки, німці, австрійці, чехи, італійці, щоби висловити респект за те, що вони почули, навіть не розуміючи мови. Цікавилися, де нас знайти, чи є у нас свій мерч. Зовсім інше ставлення, у нас я такого бачив дуже мало.

Українці взагалі не цікавляться хіп-хопом з Європи. Всі досі рівняються на Росію. Навіть портали, які є топовими по висвітленню репу в Україні, більшість новин мають про російський реп. Людина, яка не розуміє, що робиться в українському репі, так і не дізнається про нього. Люди навіть не наслідують, а копіюють те, що скопіювала Росія, роблячи третинний продукт.

Поки це середовище, яке формує думку про музику, аналізуватиме лише ту сцену, в нас все буде дуже погано.

— Тобто, українська мова досі не є популярною в Україні?

— У нас вона дійсно не стала популярною. За останні роки є якісь зрушення, але подивіться статистику топ-хітів українських чартів. Я вже мовчу про хіп-хоп, гляньте на поп-музику. Російськомовні треки або артисти з Росії. Для нашої музики це дуже "пічально".

— Ну але ж у нас появилося дві жінки, які роблять реп українською і є знаними за кордоном. Я про Alina Pash, Alyona Alyona (українська в неймінгу програла). Як ти до них ставишся?

Аліну Паш я почув лише тоді, коли її почали розкручувати. Чим вона займалася раніше – я не чув. Перший кліп "Bitanga" мене вразив, але її альбом я не зрозумів. Альона мені подобалася до того, як її почали розкручувати. Зараз подобається її позитивний посил у музиці, також радий, що їй вдалося, хоча від альбому очікував чогось більшого, цікавішого.

— Хто заслуговує уваги з менш відомих?

— Коли почали розкручувати дівчат, а ще тоді Freel’а дуже всі пушили, українська хіп-хоп сцена видала низку цікавих релізів, які незаслужено були непоміченими. Про них усі мовчали, і мене це дуже обурило. Люди, що взялися писати про реп-музику України, попросту проігнорували все, що вийшло. Кашляючий Ед видав, певно, один з найкращих альбомів україномовного репу, але не отримав належної уваги. Команда Ціна Ритму, які все ще працюють і тримаються коріння хіп-хопу, я відчуваю правильний посил у різній стилістиці. Глава 94, звідки Ед, це команда, їм респект. У Тулим вийде альбом скоро, про них дуже мало говорять, хоча про них вже досить добре знає хіп-хоп сцена Європи. Дивно, чому це все ігнорується. Команду Ліра ще хочу відмітити. Остання робота Лірика – "Я знайdo!", класний кліп, який всі проігнорували.

— Відсутність музичної журналістики?

— Ну, я не хотів би хейтити цю галузь, але вони просто це все ігнорують. Не ігноруйте!

— То що ж чекає на український реп у майбутньому? Завангуєш?

— Український реп стане найпопулярнішою музикою України.

— Якою буде твоя роль у ньому?

— Я буду писати! Не зупиняюсь, експериментую, співпрацюю з різноманітними людьми. Буду вносити свій вклад не лише музично, а й як активіст.

— Порадь читачам, як вони можуть знаходити український реп, який ігнорується топ-ресурсами.

— На жаль, єдиного ресурсу присвяченого україномовному хіп-хопу нема. Але є певні активісти, які запускають канали в ютубі, зокрема "Слава хіп-хопу!", там регулярно додаються майже всі треки та кліпи, які виходять на українській сцені. Ще вони мають канал на саундклауді. Ви можете знайти там цікавих собі виконавців і попідписуватися на них у соціальних мережах. Так ви зможете знати про всі новинки з перших вуст. Вечірки, релізи, тусовки, все це ви можете відкрити для себе у своєму місті. Навіть поговорити з організаторами вечірок, щоб залучити свого улюбленого виконавця, якому так бракує концертних майданчиків в Україні. Чим більше залучений глядач – тим краще вас дивуватиме артист.

— Працюєш над новим матеріалом?

— Нещодавно вийшов кліп на ремікс одного треку з альбому. Автор музики Joint Jay, і дуже спонтанно ми зробили відео. Також запустили флешмоб #моякраїнаНЕруїна, де ми закликаємо постити фотки із закинутими будівлями у своєму містечку чи селі, яким ви б хотіли надати нове життя.

— Я теж закликаю підтримати цей проєкт, дякую за розмову, почуємось!

— Хай щастить!

Зомбо у соцмережах:

https://www.facebook.com/zomboone
https://t.me/Kamenecha
https://soundcloud.com/kamenecha
https://www.youtube.com/channel/UCLRH6hXj52I1mpOluqx3gZg
https://www.instagram.com/zombo.official

Фото з Facebook-сторінки виконавця

Neformat.com.ua ©