Касети в українській музиці: минуле чи майбутнє?
Як автор, як журналіст я давно планувала підняти цю тему. Але біда в тому, що не можу назвати себе достатньо компетентною. Навіть для своєї колекції я частіше купую диски чи вініли. Так вже вийшло. Хоча далеко від касет втекти не довелося. Я росла у 90-ті роки. Альтернативи особливо тоді не було. Вініли відійшли, диски ще не прийшли. Батьки у мене далеко не меломани... От і вийшло, що доступним був лише бюджетний і популярний варіант — касети. Слухала, як і всі, збирала, як і всі... Але хобі з того не вийшло. Потім мене зачарував світ все розвиваючоїся техніки і я на багато років забула про касети. 
 
Але зараз все по-іншому. Фізичні носії музики мене дуже навіть цікавлять і я намагаюся, зокрема, слідкувати за їх українським ринком. Далі писатиму про свої висновки щодо цього і, зокрема, касет. А щоб написане було більш змістовним я опитала декілька людей, які мають безпосереднє відношення до цього питання. Це Микола з лейблу “Trismus Records”, Ворона із “No name records”, Phill Dobrov. від “Robustfellow Prods.” та  Дмитрий з “DAC Productions”.
 
Ринок музики на фізносіях в Україні 
 
Перш за все, на мою думку, він існує. По-дитячому так твердження виглядає) Конкретизую, отже. Через інтернет касети продають, якісь магазини з дисками навіть животіють в Ужгороді, а загалом по країні є декілька вінілшопів... Інше питання, як добре цей ринок функціює. Думаю тут треба вже ділити музику на мейнстрім і андерграунд.
 
У першому випадку культуру фізносіїв підіймають більше розпіарені команди, де придбати той же диск — означає отримати щось від артиста, як фетиш. Може, я помиляюся, але так воно для мене збоку виглядає. А от футболок популярних українських гуртів я на людях багато не бачила. Середньостатистичний слухач радше піде у рокшоп і купить яких-небудь “AC/DC” або “Metallica”. Тобто орієнтація є на кумирів, а не на підтримку сцени чи сам факт колекціювання, як такий. 
 
У андерграундній сцені ми бачимо іншу ситуацію. Тут люди куди краще розуміють суть музичної культури чи навіть сам факт її існування. І намагаються всіма силами стати її частиною. Для ролі “фетишу” тут є стікери, значки, нехай ті ж футболки. А от диски чи вініли вже набагато частіше розглядають, як об’єкт в собі, як предмет колекціювання. Звичайно це не виключає того факту, що збирають люди переважно ту музику, яка їм подобається. Разом з тим є і колекціонери, які мають своє поле інтересів у конкретному жанрі наприклад.
 
У андерграунді також можна ввести більш глибокий поділ. Так, зовсім різні ціни на диски і касети у панків та металістів. Зовсім інші касети у тих же панків і представників психоделічної сцени. І так далі. Але це вже тема для більш глибокої дискусії.
 
Микола, (“Trismus Records”) вважає, що про роль фізносії треба цікавитись у музикантів і лейблів комерційного формату. Давній український лейбл “Moon Records”, на жаль, не дав відповіді на мої запитання посилаючись на зайнятість відповідного спеціаліста. Однак з Вікіпедії можемо дізнатися, що “дистриб'юторський каталог компанії MOON RECORDS налічує понад п'ять тисяч альбомів, велика частина з яких видана за ліцензією найбільших світових лейблів і мейджорів”. Інше питання, що це за виконавці, які тиражі та які продажі  випущених релізів... 
 
“Особисто я не маю уявлення, який зараз попит на фізносії в Україні, але мені здається, що невеликий. Якщо брати до уваги андерграунд, то певний інтерес є, так як серед музичних субкультур фізичні носії відіграють роль артефактів і є об’єктом фетишу”, - додає Коля. 
 
 
Phill, “Robustfellow Prods.” більш детально роз’яснив оці самі ролі фізичних носіїв: “Для виробників творчого продукту будь-який фізичний носій – це результат певного етапу кремезної роботи, це те що ти зможеш залишити після себе як особистість. 
 
Для користувачів та пошановувачів творчості – це можливість (потрібне підкреслити): 
  • трохи погодувати своє колекційне его; 
  • зробити потенційно вигідну ставку на реліз, який з роками виросте у ціні; 
  • зібрати та упорядкувати колекцію для нащадків, за яку не буде соромно;
  • тут можна написати свій варіант і він також буде актуальним. 
Світ української та світової музикальної індустрії та потенційний клієнт знаходяться на даному етапі на перехресті, де з одного боку є стежка, що веде до hi-end технологій з цифровими колекціями та електронними бібліотеками, де нема потреби навантажувати себе багатотонними бібліотеками, фільмографіями з сотнями DVD/BLUE RAY, аудіотеками з безліччю записів, поворушив рукою, чи кліпнув оком і у тебе все на поверхні і це не коштує тобі майже нічого. Багато футуристів 60-70х років вже передбачали подібну ситуацію.
 
Інша стежка веде до чарівного, візуального, тактильного світу, де є можливість сповільнити час, заварити кружку міцного чаю, дістати з полички улюблену книгу, платівку чи фільм, змахнути пил, роздивитися у найдрібніших деталях обкладинку, перечитати текст з анотаціями, у той час, коли голка програвача мандрує пластмасовими каньйонами на швидкості 33 оберти за хвилину.
 
Але якщо придивитися, то можна синтезувати і третю стежку -  вона знаходиться десь посередині. Не обов’язково згрібати все підряд, коли є можливість попередньо послухати альбом чи кілька презентаційних треків на сторінці лейблу чи групи. Підтримуй свої улюблені гурти, виконавців, режисерів, лейбли приходячи на прем’єри, відвідуючи концерти та купуючи фізичні носії з їхніми творами, якщо вже попередньо зробили для себе висновок, що вони варті вашої уваги.
 
Для андерграундних артистів\лейблів важливі обидва напрямки – цифровий, для максимального обсягу покриття потенційної фан-бази, та фізичний для того щоб відбити затрати на репетиції, інструмент, студію, запис. зведення, видання, промо-компанію тощо. 
 
На Заході такого питання майже не виникає: купляти чи не купляти фізичні носії; вся індустрія побудована таким чином, що результати продажу альбомів найчастіше визначають рівень та визнання групи. Багато заокеанських букінгових контор, перш ніж прокласти європейський тур для виконавця зі свого рустеру, дивляться статистику продажу останнього альбому групи у тому чи іншому регіоні, а вже потім приймають рішення. Таким чином можете отримати відповідь на ще одне запитання: чому до нас хтось не доїхав.
 
Якщо ми будуємо з чистого листа, то фундамент повинен бути найміцнішим елементом”.
 
 
Мою думку про андерграунд розділяє і Ворона , “No name records”
 
“Физические носители сохранились больше в андерграунд музыке (дальше АМ), чем музыке для широких масс. Я думаю, потому что люди в АМ тусовке больше заинтересованны в покупке носителя, но все равно их не так много, как хотелось бы. Давайте откинем массовую культуру, потому как мне не интересно, я в этом не разбираюсь и я за этим не слежу. Одно скажу, в СНГ странах МР3 формат победил носитель :)
 
Украинская АМ для меня тоже не сильно интересна, и я выпустил не так уж много релизов на своем лейбле, обычно это мои друзья. Я не говорю, что украинская АМ плохая, просто в Украине очень мало групп, которые играют музыку, которую я люблю.
 
Носители, которые чаще встречаются в Украинской АМ, это, конечно же, кассеты и диски, чаще "болванки". Сейчас в Украине появилось и продолжают существовать достаточно много лейблов которые издают тонны релизов, но большинство из них выпускают на кассетах. Кассета для меня - это один из самых дешевых вариантов, и тем более за последние годы во всем мире возродилось издание релизов на кассетах. И Украина - не исключение в этом деле. Издание CD стало очень дорогим, и тем более тиражи должны быть большими (300-500 штук). Потому дешевле издавать болванки, но при этом вид у них не очень, и чтоб заинтересовать людей, лейбл придумывает лимитед эдишен или какое-то дикое оформление: начиная от нестандартной коробки или стикерочков, и заканчивая вообще безумными идеями, типо вставлять болванку в рамку из стекла, или в изделие из дерева. Но при этом такой вариант не из дешевых. Про винил я вообще молчу, это дорого, но примерно наряду с кассетами, это востребованный носитель.
 
Итак подведем итоги: CD/Винил - дорого в издании, дорого для покупки; Кассеты - дешевое издание, дешевая цена. Это лично мое мнение”.
 
Дмитрий, “DAC Productions” майбутнього не бачить не лиш у фізносіїв, але й загалом: “Перспектив никаких, как и у страны в целом”.
 
Касети чи диски?
 
Мені здається, я слідкую за досить великою кількістю українських лейблів. І вони випускають, як вініли, так і диски, і касети. При тому багато релізів нерідко видають диференційовано: на різних носіях. Все тут залежить від традицій того чи іншого стилю, самого лейблу, фінансових можливостей музикантів. Але останнім часом мені видалося, що українські незалежні лейбли досить часто випускають саме касети, або ж диски і касети. Я попросила хлопців підтвердити або спростувати це моє спостереження.  
 
Phill, “Robustfellow Prods.”: “Першочергово будь-який лейбл орієнтується на свої смаки та можливості. Robustfellow Prods. Майже з самого початку кожен дисковий реліз намагається підтримувати і касетною версією. Та у дискографії леблу також є 2 релізи, що побачили світ лише на касетах (Frogskin [FIN] “II” та Был Замечен [UA] “стало ещё только хуже”), - це була принципова позиція груп, яку ми з радістю підтримали.
 
Дмитрий, “DAC Productions”: «Сейчас заказов немного на DAC Prods. Отпишу 50 кассет для одного DIY лейбла и прекращу. Надо перестраивать аппараты и в жару сильно гонять нельзя. MOON кассеты лет 8 не выпускает и оборудование давно на свалке”.
 
 
Ворона , “No name records”: “Последнее время, все же выпускают чаще кассеты, чем диски. Как я уже писал выше, это дешевый вариант издать музыку на носителе. Ну и кассеты больше покупают. Я, к примеру, уже диски не издаю 2 года или больше, но зато у меня еще куча дисков лежит с тех времен, и никому они не нужны. Не знаю, почему так случилось, почему диски отошли на задний план. Скорее все это мода, так как за границей к дискам относятся как к мусору, потому так и у нас повелось. Хотя это не во всех андерграунд сценах. Я больше говорю про панк-сцену. Но, например, в метал сцене, особенно порно/горграйнд сцене, очень много изданий на дисках, взять тех же русских Койот рекордс, у них много CD релизов, хотя в последнее время появилось много и кассет. Все же кассеты, это стало модно, потому на кассеты все и переключились. Но есть люди, которые не котируют кассеты, я об этом расскажу чуть ниже”.
 
Микола, "Trismus Records": “Та залежить від конкретного лейблу. Панки зараз перейшли на касетний формат, так як він більш дешевий в виробництві і зараз користується попитом. За інших не скажу, за всіма слідкувати не вдається”. 
 
У чому складність роботи з касетами? 
 
З приводу касет є декілька складних моментів. По-перше, як писали вище, це апаратура для їх виготовлення. Вона збереглася не у всіх. А певний час тому виникла ситуація, коли чи не останній український виробник касет (не лейбл) припинив ними займатися і у багатьох невеликих лейблів виникла проблема: де тепер записати музику на носій? Хтось мав підв’язки до російської сцени  і таким чином міг вийти зі складного положення. А що було робити решті? Закордоном у доларах чи євро все дорожче... Зараз ситуація така, що касети випускають хіба самі лейбли, які мають відповідну апаратуру. Ну і зв’язки, як ішлося вище. А от  якогось незалежного місця чи людини, де б видавали всі підряд касети поки немає. 
 
Окрім того є проблема ще з деякими моментами. Перший — це гарна апаратура для відтворення касет. Старі магнітофони зламалися, у нових касетники з’являються коли-як.. Отож потрібно купляти вживані програвачі, або шукати спеціальні пропозиції для меломанів. У всякому випадку потрібно інвестувати у свою апаратуру. Що вона якісніша, тим більша потрібна сума грошей... Про економічні умови в Україні я тут продовжувати не буду, всі у темі. 
 
Третій складний момент, про який і не всі знають — це особливості зберігання касет. Та власне, і диски з вінілами слід вміти правильно тримати на полиці. 
Тому про проблеми випуску і догляду за касетами я і попитала своїх експертів) 
 
Ворона , “No name records”: “Как по мне, аппаратура - это не проблема: барахолки кишат кассетными магнитофонами и всякие интернет сайты, аля аукро и олх. Больше скажу, на таких интернет сайтах можно купить новый мафон с гарантией.
 
А вот сохранять кассеты нужно действительно правильно, например, прослушивать раз в пол года или год. Самая большая проблема кассет -  это пожованная пленка. Это просто ппц, это ужас для любого, кто коллекционирует кассеты. Вот у меня такое произошло: достал я из-за границы кассету японских "D-clone", слушал я их часто, и вот в один прекрасный момент мой прекрасный мафон жует пленку.... ААААА... я в злости чуть не разбил его :) Вот потому и не котируют кассеты, и это самая большая проблема.
 
Еще есть проблема в молодых лейблов, которые издаю релизы на б/у кассетах.Чаще всего, это старые размагниченные кассеты, и запись на них очень плохая, потому после записи нужно прослушать немного кассету, и если она плохая, просто выкинуть. 
 
Еще проблема выпуска кассет в Украине: нет завода или какой-то конторы, которая за деньги делает кассеты. Это плохо, так как приходится много времени терять на то, чтобы записать самому кассеты. Ну и, конечно же, качество звука не то. Ну и вторая проблема -  это поиск самих кассет, их то уже нигде не продают масово, потому приходится лопатить тысячу сайтов и топтать все барахолки :)”.
 
 
Дмитрий, “DAC Productions”: «По поводу жалоб на отсутствие аппаратуры - кто хочет купить - найдёт. Я же нахожу крутые редкие аппараты без проблем. А начальный и средний уровень - его как грязи. Можно даже NOS найти при желании. Другое дело что всё это надо регулярно обслуживать и поддерживать в рабочем состоянии. Аппараты на свой вкус и бюджет выбирают. Предусилитель из вкуса, бюджета, остального тракта и конкретного помещения - все надо слушать и подбирать.
 
По хранению - в двух словах не отпишешь... Тут можно прочесть общие рекомендации по хранению любой магнитной ленты. Срок хранения ленты при соблюдении всех условий превышает 30-40 лет, качество записи мало изменяется в течении по крайней мере 50 лет”.
 
Phill, “Robustfellow Prods.”: “З приводу зберігання достатньо дотримуватися стандартних умов вологості, температури, уникати прямих сонячних променів, як і з будь-яким фізичним носієм. З касетами варто запам’ятати ще одне правило – ні в якому разі не зберігати та не класти касети поблизу магнітів, металевих предметів та матеріалів, що здатні намагнічуватися.
 
Вініли варто зберігати у вертикальному стані. Ідеально для кожної платівки мати свій антистатичний внутрішній конверт та зовнішній для обкладинки. У деяких європейських старих вініл-шопах платівки зберігають окремо від обкладинок.
 
Проблема випуску релізів на касетах, звичайно, існує, оскільки не вистачає спеціалістів, які могли би виконувати запис належного рівня. Всі існуючі відомі заводи в Україні по дублікації касет позакривалися, бо стали нерентабельними. А у Британії і Європі спостерігаю протилежну картину, коли вже успішні, перевірені вінілові мануфактури додають опцію запису касет. Знову вертаємось до питання, по якій стежці ми крокуємо”.
 
 
Микола, “Trismus Records”: “Нема ніяких проблем. Здебільшого люди йтак не слухають музику з фізичних носіїв, які купують. Повторюсь, фіз. носії зараз скоріше є артефактами.”
 
Касети: дешевий варіант чи об’єкт колекціювання? 
 
Чула не раз думку, що касети випускають, бо вони дешевші і люди їх більше купують. Але я з таким твердженням не можу погодитися, бо ця ситуація характерна не для кожної сцени. Адже існує варіант випуску касет у якихось цікавих релізах. Наприклад, з останнього пригадуються трикутні бокси “БЫЛ ЗАМЕЧЕН...” (на фото вище) або ж інші варіанти limited edition видань із книгами, спеціальними коробками тощо, які, у свою чергу, не є дуже дешевими.
 
Власне тут додати нічого. Про конкретну роль касет поділилися своїми думками і мої опитані. 
 
Дмитрий, “DAC Productions” до питання підійшов критично: “Для массового укрслушателя кассета вообще не имеет смысла. Да вообще тут всем наплевать на твердые носители. Шаровой MP3 - вот хлеб укр слушателя”.
 
Ворона , “No name records”: “Я думаю, что кассета - это бюджетный вариант, и лучше всего на них издавать демо, сплиты и дискографии. Полноценный альбом должен быть на диске или на виниле, потому как полноценный альбом - это уже большой труд музыкантов. Это и уровень игры, и продуманность текстов, и оформления. А вот демо - самый раз для кассеты или болванки, это как знакомство с группой. 
 
Лимитед эдишен кассет или супер коробки это больше в метал сцене, в дум/сладж сцене. Это их лейблы любят заворачиваться над крутым оформлением, как бы сказать, их фишка -  делать крутые оформления, и делать с этого предмет коллекционирования. В панк сцене такого нет, ну или есть, но встречается очень редко. Я делал 2 кассетных релиза и использовал вместо коробки почтовый конверт. Да это круто выглядит, но после того, как посылка облетит полмира, оформление превращается в потрепанную фигню, которая никому не нужна. Тем более ее неудобно хранить и занимает много места. В общем не для наших квартир такая роскошь:)”
 
Phill, “Robustfellow Prods.”: «Плюс касет в тому, що тираж можна закласти хоч від однієї копії. Чи завжди є можливість дописати невеличкий тираж. З реплікою дисків та вінілів такий фокус неможливий, так як виготовляється матриця, яка коштує грошей та є мінімальний тираж який можна зробити (100-300-500 копій).
 
Касетний тираж в 30-50 копій дає можливість підвищити колекційну вартість релізу та реалізувати концептуальні задумки.
 
З іншого боку, існують досить коштовні екземпляри, такі як, наприклад, "міні-бобіни" для катушечних магнітофонів, чи касети з кольорового, суцільного чи прозорого пластику”.
 
Яке майбутнє касет в Україні?
 
Ну і врешті останнє запитання стосувалося майбутнього касет в Україні. Від себе додавати нічого не буду, бо це справді серйозна тема.Точної відповіді на нього нема і у хлопців. 
 
Phill, “Robustfellow Prods.”: «На даний момент все туманно. На жаль, виробництво касет в Україні майже зникло, тримається на декількох ентузіастах. Про якесь серійне виробництво та якість запису самих касет взагалі мало хто задумується. Зараз все виглядає так, що тільки якесь чудо врятує касетну «індустрію» але хто знає, як воно обернеться через рік, два, п’ять”.
 
Дмитрий, “DAC Productions” : «Всё это нужно горстке отъехавших, которых по пальцам пересчитать можно”. 
 
Ворона , “No name records”: “Будующее кассет в АМ Украины? Я не Ванга, это сложный вопрос для меня. Надеюсь, что в скором появится хотя бы небольшая конторка где можно за деньги делать кассеты. А вообще, я думаю, что многое не поменяется, будет 10 лейблов которые будет этим заниматься, кто-то закроется, кто-то новый сплывет, как и всегда в общем было. Может, откроется завод по выпуску винила и тогда массово переключатся на винил. Или как-то кто-то у меня спросил: когда ты уже будешь издавать музыку на флешках? А почему бы нет? Ведь тоже носитель:) Надеюсь, что кассеты будут жить в АМ и дальше, и через 20 лет они не выйдут из моды, так как это воспоминания с детства. В общем всем кассетным маньякам карандаш в помощь:)
 
Микола, “Trismus Records”: “А чорт їх знає. Тренди річ мінлива”.
 
Висновки 
 
Ну, що можна сказати. Кожен бачить роль і місце касет по-своєму, але однозначно вони поки ще випускаються, слухаються чи хоча б зберігаються у колекціях. Хоча з цим і є досить великі проблеми. Тим не менше, бачила я ще у людей касетні плеєри, бачила великі дістро з касетами і бачила, що їх купують. А то і слухають перед покупкою. Є і геть молоді ентузіасти. Наприклад, нещодавно у Виноградові, маленькому закарпатському містечку, один хлопчина пробував відродити випуск касет саме на Закарпатті. На жаль, щось пішло не так і спроба не вдалася. Але головне тут, що бажання  було. А тому будемо сподіватися, що цей фізичний носій не вимре подібно до бобін, доки будуть такі ентузіасти. 
 
Та навіть, якщо і так, я переконана: взагалі фізичні носії нікуди не зникнуть найближчим часом, бо одна справа просто слухати музику, а зовсім інша — тримати у руках касету, розглядати її, бачити, як крутиться плівка... У фільмі “День незалежності 2” була повністю віртуальна раса інопланетян. От їм, думаю, диски і вініли потрібні точно не були) Але ми поки ще люди, яким органи чуття  дають велику кількість інформації про цей світ. І доки це так, нам потрібно буде не лише слухати, але і бачити, і відчувати. 

А проблеми українських лейблів могли б бути вирішені декількома шляхами. Або ж їм варто об'єднатися і самим організувати контору з випуску касет ( в ідеалі ще й вінілів, але це куди складніше й дорожче), або шукати закордонних партнерів-однодумців. Другий варіант ускладнює наша улюблюна українська влада і її підхід до розвитку економіки. І, звичайно, можливий футуристичний варіант розвитку подій, коли з'явиться якийсь новий носій, або ті ж флешки стануть надзвичайно дешевими і почнуть використовувати їх. Або просто всі перейдуть на випуск дисків.. Коротше, варіантів купа. Поживемо - побачимо, що з того вийде. 
Neformat.com.ua ©