Історія одного арту: Альона Аскома

Продовжуємо рубрику "Історія одного арту", присвячену художникам і дизайнерам, які працюють в українській андерграундній сцені. В рамках цієї рубрики художники описують процес створення однієї зі своїх робіт, а також трохи розповідають про себе, щоб ви могли торкнутися їх роботи та познайомитися ближче. Наступна наша героїня — художниця Альона Аскома.

Привіт! Мене звати Альона або Аскома, живу в славетній столиці з 2005-го, раніше жила в краю древлян. Живу, малюю, спостерігаю, як пливе час, нескінченний потік людей, і не можу не змінювати щось навколо себе, як і не робити з чистого паперу кольоровий, зі старого нове і все що завгодно за допомогою підручних засобів і, перш за все, рук. Майже 10 років крутила кіно в кінотеатрі: закрутила.

Відразу відповім на питання, що мені найчастіше ставлять: псевдонім я взяла собі сама. Це було перед міським графіті конкурсом, ще у школі. З минулим ім'ям, скажімо так, не склалося, а брати участь було просто необхідно, щоб довести собі та оточуючим, що я не просто біла ворона, а налаштована серйозно, ахаха. Конкурс я виграла, а в "оскома" допустила орфографічну помилку, так воно і приклеїлося.

RS_AA_2

Ніколи не слід недооцінювати вплив оточення на особистість. Присутність у моєму житті деяких людей, випадкові зустрічі та ланцюжок непередбачуваних знайомств привели до моєї співпраці з Robustfellow.

Я не думала про себе, як про серйозного художника, ну малюю і малюю, хіба мало таких. Коли мені запропонували намалювати обкладинку для семплера 2018 року, я мала дуже суперечливі почуття — радість від можливості зробити нарешті щось важливе, і моторошний страх не впоратися та налажати.

На все у мене було близько трьох місяців. Я саме переїхала, облаштувала собі робоче місце з нормальним світлом і столом, уявила себе справжнім ілюстратором і почала працювати. Змушувала себе малювати при будь-якому зручному випадку, але не мала чіткого уявлення про те, яким буде кінцевий результат і що, в цілому, я хочу зобразити.

Звичайно, нічого не виходило, я подумала, що творчий процес пришвидшить музика з семплера. Але послухати її так і не змогла через своє вперте технічне ретроградство. Загалом, просто слухала всіляке оралово, але це не сильно вплинуло на прогрес. Єдине, до чого я точно прийшла — це місце дії.

68683646_452345562022238_9055121597886627840_n

До міста можна ставитися по-різному, можна відчувати його залізну руку, а можна розридатися вранці від димки над річкою. У моїх картинах вже фігурували силуети міста, задушеного дротами. Я люблю Київ, розглядаю його ніби турист, насолоджуюся його компанією. Місто буває страшним і красивим, порожнім, похмурим, повним насильства та любові. Отож, все буде в місті, але що все — це ще слід з'ясувати.

Потім був період творчої прострації, і я цілком серйозно хотіла відмовитися від роботи. Нічого не виходило, навіть щось, що не відноситься до цієї теми. Малювати взагалі не хотілося, і це гнітило мене ще більше. Я думала про те, як багато шансів упустила і готова залишити цей, через острах не відповідати очікуванням і бажання позбутися відповідальності. Ну і, звичайно, лінь грала не останню роль. Попри все це, продовжувала стабільно бруднити папір, роблячи ескізи міст, розфарбовуючи та деталізуючи найкращі з них. Це тривало досить довго, але і градус незадоволеності собою, відповідно, зростав. Я прокидалася з думкою, що втрачаю час, у мене нічого не вийде і я підведу людей. Ці думки крутилися по колу, чим би я не займалася, минали дні. 

69973571_719682911816987_1619417702424641536_n

У той час багато думала, як зобразити те, що не можна побачити, почуття, наприклад, або звук. Може, істоту якої не існує, може, істоту, що виткана зі звуків і почуттів? Ну нарешті, ось воно, прийшло. Я ставила собі питання, як воно має виглядати, але знаходила відповіді тільки на те, як не повинне. Однозначно, це не має бути щось на зразок грифона, не поєднання вже відомих тварин, не непропорційні слони Далі, або істоти Гігера. Коротко кажучи, знову виникли труднощі, але вже не з ідеєю, а зі втіленням. Кілька ескізів міст були зіпсовані в перші хвилини роботи, і я почала боятися зіпсувати інші та знову ловила себе на прокрастинації. У якийсь момент прийшла втомлена і сиділа над малюнками й так розізлилася на себе за цей страх, так все роздратувало, навіть розплакалася. Але наступного ранку монстри почали виливатися із пляшечки з чорнилом. Але у кожного з них був тільки один шанс, адже я не робила чернеток і відразу брала багато пігменту. Поки сохли одні, на інших з'являлися нові шари, і так по колу. Деякі вибували занадто залиті черговим шаром або травмовані під час сушіння. Коли додати по туші було вже нічого — у хід йшли лайнери, але і там, то рука сіпнеться, то вино розіллється. Врешті вийшов з десяток, власне, міст з монстром і всім іншим.

Вибрати найкращий малюнок самостійно не було можливо. Але за допомогою голосування друзів, визначилися лідери симпатій і їх вже віддала Філіпу, а далі він сам вибирав і комбінував. До слова, кінцевим результатом я задоволена на всі сто!

Цікавий факт: червоні чорнила для фону датуються 1991 роком. Не так давно мій товариш знайшов їх на вже закритому фарфоровому заводі, на якому раніше працювала вся моя сім'я.

69007453_2343440232404667_2854160915295633408_n

Початок захоплення

Ну, я пам'ятаю найперший негативний досвід. Я малювала принцесу в садку, вона сама була вельми схематична, але волосся і якісь деталі сукні я малювала прямо дуже довго. І коли прийшов час показувати малюнки, всі, звичайно, сміялися саме над моїм, над цими волоссям. І я, природно, вирішила більше взагалі ніколи не малювати. Але очевидно, що не малювати неможливо.

Я ніде не вчилася, якщо ви про це. Взаємодія з чистим папером, чистою стіною, це, скажімо так, очевидне бажання заповнити порожнечу. І хоч всі інші поверхні та речі вже мають певні форми та кольори, вкрай рідко виходить утриматися і не змінити в них хоч щось. Потоку творчості, якщо можна так сказати, піддаються всі речі, які мене оточують, це було завжди. Так, наприклад, я постійно щось роблю з футболками, у них немає горловин, рукавів, вони продірявлені, спеціально пропалені праскою тощо.

67833684_3194607397231041_8594034619320369152_n

Співпраця

У мене був досвід роботи з Robustfellow, за що я окремо вдячна Філіпу, знаючи, як чуйно вони підходять до таких речей, дуже приємно було співпрацювати. Для них я намалювала обкладинку і супутні арти до Robustfellow Sampler 2018. Лого для Merzotna Potvora й обкладинку для Koza Dereza. Також для проєкту Sloth Ston лого, обкладинки, і афіші для однойменної серії концертів. Для них же я виготовила близько 100 стікерів і 200 чорнильних листівок ручної роботи.

68790892_423525954925355_2609873556435107840_n

Улюблені роботи

Пишаюся всіма тими, які друзі та знайомі порозбирали додому або набили на шкіру. Для мене було справжнім відкриттям, що люди серйозно ставляться до моїх малюнків, хочуть собі їх зберегти, оскільки, зазвичай, я просто малювала в стіл. Але покажу вам ті, що подобаються мені.

67247037_496778571070558_1190360738821046272_n

Натхнення

Я щиро вірю, що умови — це для декоративних рослин, а малювати та зображати щось можна чим завгодно: кров'ю, чаєм, фарбою для підлоги, пальцями, фломастерами за 10 гривень, вночі, вранці, лежачи стоячи, це все. Є тільки два варіанти — ти хочеш малювати чи ні. Є тобі чим поділитися або ти порожній. Чи буде це добре? Я не знаю, це дуже суб'єктивно, але важливо, щоб це було щиро.

А надихає.. навколо світ, повний горя, безнадії, відчаю, самотності, можна всі епітети сюди віднести. І я не можу перестати заглядати в обличчя людям, не можу не бачити страждань, з яких складається їхнє життя. Часом це нестерпно, відчувати емоції з приводу кожної ворони, що помирає, бездомного собаки, немічної бабусі, непотрібної дитини. Це накопичується, накопичується, а потім ніби греблю прориває і, клянуся, рука сама малює. У дев'яти з десяти випадків, я поняття не маю, що вийде в підсумку.

69172843_381524252566083_6105143651594141696_n

Інструменти

В першу чергу, це руки, все інше умовно. Я купую пензлі де доведеться, як і фарби, у мене є туші 20-річної давності, з фарфорового заводу, на якому колись працювала вся моя сім'я, а є відтінок зеленої туші, який я шукала 2 місяці. Дитячі акварелі, шматки якихось паличок, нарізані мочалки, дріт, всякі шнурочки та пташине пір'я. Обрізні шматки пластика й таке інше. З непотрібних коробок вирізаю картон, ще є рулон паперу від тортів Рошен з браком друку.

Тобто матеріалів навколо купа, вони можуть бути з вторсировини, і це чудово. Прочитала якось статтю про те, що можна самому робити папір, тепер хочу спробувати. Правда у мене ще килимок зі старих футболок не дороблений, і взагалі багато всякого лежить.

Інші художники\дизайнери

Стежу, зараз це дуже легко, за допомогою усіляких мереж. Я велика шанувальниця Олександри Валишевської та Богдана Сокура, картину якого я навіть прикупила.

67350159_801836233551509_2816049067728044032_n

Музичні смаки

О, це таке обсяжне питання, скажімо так, я почала з касет російського репчику, плавно переміщаючись через готику в панк-рок. Потім був 2007 і все, що з ним пов'язано, з паралельними зануренням в драмма-джангли. А потім раптом скрімо розбило мені серце, зараз в уламках живе пост-все, всякі сладжі, інше оралово та й просто шум.

68851316_418172292131135_8672122502060703744_n

Інші інтереси

Як сказав мій друг — це психоделічне моделювання свідомості оточуючих, але це жарти все, звичайно. Насправді, я відчайдушно намагаюся зрозуміти людей, допомогти їм зрозуміти мотиви своїх же дій, а через це все пізнаю себе, якось так. Ходжу на канци, мітинги за права тварин, хочу донести до людей важливість дбайливого поводження з природою й одне з одним.

67623351_423825898232529_2792282514008309760_n

З ким хотіла би попрацювати

Я не знаю, як відповісти на це питання. Хотілося б попрацювати з усіма, хто до цього готовий і хто цьому буде радий. Отримати більше досвіду, знань й іншого. Але прокрастинація і те, що доводиться то гроші заробляти, то їх прогулювати, трохи відволікає.

Плани

Планування — не моя сильна сторона, але хотілося б більше часу приділяти малюванню. Я все збиралася стікерів надрукувати, а може й значків, хотіла ж ще свічки зробити, відвідати, нарешті, воркшоп Кощея, та й купа важливих книг чекають своєї черги, фільми не переглянуті й той самий килимок лежить..

69517392_726309771231252_7679949313966866432_n

Альона Аскома у соцмережах::

https://www.facebook.com/profile.php?id=100007577832878

Інші матеріали у цій рубриці — https://www.neformat.com.ua/rubrika/istoriya-odnogo-artu

Обкладинка — Дар'я Остапенко

Neformat.com.ua ©