Elephant Opinions: музика українських гуртів почала звучати набагато якісніше
Elephant Opinions можно смело называть ветеранами украинской андеграундной сцены. Образовавшись в 2008 году, они успели многое пережить: угрозу распада, потерю вокалиста, не одну смену состава, огромное количество выступлений в Украине и несколько евро-туров.
Их выступления давно перешли черту “просто ивента” – это настоящее откровение со сцены, темное откровение. Подтверждение тому – стиль музыки и ее подача. Они родоначальники и наверное ярчайшие представители dark screamo, если не в мире, то в Европе и пост–советском пространстве точно. 
Большое интервью для neformat.com.ua расскажет об истории возникновения названия, первых шагах на музыкальном поприще, турах, утратах и находках, личных взглядах на современную сцену, а так же как 90 –е и нулевые могут повлиять на творчество. 
 
Язык оригинала ответов Neformat не менял, поэтому тут будет фигурировать как украинский, так русский.
 
- Расскажите об истории названия группы. По поводу чего “слон имеет мнение”, или может быть правильнее будет сказать: “о чем слоновьи мысли”?
 
Макс (гитара): Вопрос очень стабильный, но ответ на него немного экстравагантный. В это название - высокие материи и метафоры были вложены позже. Сначала я рассуждал о названии, моясь у себя в душе, внезапно опустив взгляд ниже пояса. Так родилась ассоциация со слоном. Пораскинув пару секунд -  выплыло словосочетание “слоновое мнение”.
 
(Макс, гитара)
 
- Перенесемся на 8 лет назад.  Время вашего образования – сентябрь 2008 года, но уже в марте 2009 была угроза распада, в чем ее причина?
 
Петя (гитара): У нас почалися проблеми зі складом. Спочатку через різні ідеї групу покинув другий гітарист, а буквально через тиждень по стану здоров’я залишив нас ще й барабанщик. На кінець квітня були заплановані два концерти з поляками Aporia і в той час ми дуже хотіли зіграти на одній сцені з європейською групою, з старшими дядьками, подивитися на їх рівень, відношення до справи. Попробували пару барабанщиків і зрозуміли, що, напевно, на ті концерти таки не поїдемо. 
Причиною, що майже привела до розпаду був розпач, що ще пів року не граємо і вже втрачаємо людей та можливості грати на крутих концертах. Але якось в останній момент з’явився Олег, який був нашим другом і знав наші треки з репетицій. В режимі 3-4 репетиції в тиждень все було нагнано і ми успішно заграли і загуляли в Івано-Франківську та Львові з поляками і не тільки.
 
- Состав, я так понимаю, с того момента поменялся. Кто сейчас в Elephant Opinions?
 
Петя: З оригінального складу залишилося два гітаристи – я і Макс. Але Макс зіграв на першому концерті і покинув нас, повернувшись аж взимку 2015, сформувавши теперішній склад. Перед ним, буквально на місяць, прийшов Діма на другу гітару, яка не є його інструментом, але ще один оригінальний учасник – бас-гітарист Бодя тоді ж на початку 2015 зав’язав з музикою і тому Діма зразу почав робити те, що вміє найкраще. Андрій (вокал) і Олег (барабани) потрапили в групу в березнях – 2012 і 2009 років відповідно. Макс, Діма і Андрій грали ще разом у групі Brave Week.
 
- В том же 2009, вышла ваша первая работа с oh,deer! (что для них тоже было дебютом), почему выбор пал именно на эту команду?
 
Петя: Мені здається, тоді Юра з oh, deer! запропонував. Ми довго не вагалися, оскільки треки вже лежали на вінчестері компа рік часу. Вони взагалі готувалися для спліта з чілійцями Que Muera El Tiempo, а ті в процесі запису посварилися і розпалися. Я чув їх треки без вокала, дуже круту ненароджену групу втратив світ. Тоді просив гітариста Себастьяна, щоб дописали вокали, але марно. Реліз вийшов на маленькому лейблі “Something Borrowed Something New” Records, яким командував той ж Юра.
 
- Что произошло со сплитом с командами Expedicion a Las Estrellas и Arizona Pavements? Почему он не вышел в свет?
 
Петя: Взагалі забув про такий факт. Там ще четверта група мала бути, з Колумбії, якщо не помиляюся. Назву не згадаю. І причину зриву спіта теж. Пам’ятаю, що дали згоду, а потім конкретних розмов вже не було. Теж не згадаю, який лейбл пропонував це випустити. Тому все, що ми написали пішло на перший альбом. Пізніше вже мав бути спліт з австралійцями Bears, але там вже ми довго тупили і поки записали, то австралійці вже не відписалися на мило.
 
 
(Петя, гитара)
 
- Петя, сначала ты упомянул про совместную работу с чилийцами Que Muera El Tiempo, потом с группой из Колумбии и закончил командой из Австралии. То, что все команда из разных континентов – чистое совпадение? Ведь обычно сплиты делают если не с земляками, то группами из соседних стран, а вы вышли на межконтинентальный уровень. Почему так? В Южной Америке и Австралии большой спрос на скримо?
 
Петя: Колись була така група з Чилі – Roboteam. Ми після створення свого майспейса (фейсбук ще не був популярним), додали в друзі купу скрімо груп і Roboteam власне теж. Ті в свою чергу відписалися, що їм дуже сподобалося і десь там на своїх ресурсах про нас написали. Почали додаватися купа південноамериканських груп. А Que Muera El Tiempo зразу і запропонували спліт. 
 
Давно в Південній Америці DIY-сцена розвинута, там люди дуже революційні і у них гаряча кров. Вони хочуть бунтувати, сквотити все на світі, рух дуже розвинений. Це ще побачив, коли спілкувався в ті часи з чилійцями, коли в нас ще сквотами і не пахло. 
 
В Австралії теж сильна скрімо сцена була в кінці нульових, зараз трішки відстав від того, що там робиться. Один австралієць робив компіляцію з 21 треком по скрімо з різними групами світу і нас якось знайшов. Третина треків звідти були від австралійських груп. Тоді нам і запропонували випустити спліт разом із Bears.
 
- Май 2013 был переломным для географии ваших концертов. Вы впервые решились выехать за границу. Как вас принимала Белоруссия и Россия? Публика в этих странах чем –то отличается от нашей?
 
Петя: Вийшло все спонтанно. Одна дівчинка з Мурманська написала в коментах ВК, щоб приїжали до них. Знайшлися орги, які сказали, що через Пітер привезуть, так ми вирішили знайти людей з Петербурга. Далі по дорозі в Росію вирішили заїхати в Мінськ. Так само вибір впав на Петрозаводськ – найближче велике місто до Мурманська на південь. Ну і Москва як завершення, а перед столицею ще Вологда. 
 
Публіка сприймала всюди добре, розкупили всі футболки, а їх везли 40 штук. Особливо Мурманськ в тому плані круто запам’ятався – крута публіка, атмосферне місце. В Петербургу було 20 людей, які сиділи біля стін. Чекали таке ж в Москві, але получився класний концерт, на якому ще були Eyrie і Gendarme, а також багато людей. Всюди грали з місцевими дуже крутими бандами, тому всі концерти були круті.
 
- Вы выступали со многими именитыми командами. Расскажите, кто понравился больше всего, с кем удалось подружиться.
 
Петя: Найперші наші кумири, з якими довелося грати – це Celeste. Ще тоді грали Reka, потім вони нас в Москву на фестиваль покликали (Молодость и Красота, липень 2011 р.), а ми їм робили концерт у Тернополі, деколи по інтернету спілкуємося. 
 
Під час туру у листопаді 2014 році три концерти підряд доля нас звела з The Bojarski з Тули. Круті хлопці, веселі. Ми з ними гарно зависали на афтепаті після тих концертів, а всі європейці питалися, чи нормально українцям і росіянам зараз спілкуватися. 
 
В Кракові познайомилися з британцями We Never Learned To Live під час вікенда в Польщу навесні того ж року, такі ніби ми знаємося пів життя рідні стали і музика дуже така глибока у них. В 2015 пересіклися з ними ж у Вроцлаві, обнімалися як братки, а після виступу розпивали нашу горілку і їх віскі, довго не могли на вписки виїхати. 
 
В Нансі грали дуже круті французи Jeanne (скрімо по традиційній Франції) і Geraniüm (неокраст з трьома вокалами). З гітаристом других, Ніко, також провели всю ніч з пивом на техно-афтепаті після концерта на сквоті. 
 
Ще багато зустріли крутих організаторів, одним з таких був Жоао, гітарист колись культових Adorno. З груп, з якими грали і які запам’яталися найбільше ще додам: Dowsing, Svalbard, Direwolves, Sandlotkids, Reason To Care, Dead Dingo, Tangled Thoughts Of Leaving, Solkyri, Materic.
 
 
(Андрей, вокал)
 
- Что за история связана с фразой “От заполярья к Закарпатью за 5 дней”?
 
Петя: Так сталося, що нас покликали на Veins-Rivers Fest в Ужгороді в якості заміни. Він мав бути через день після закінчення російсько-білоруського туру і так получилося, що пів світу за 5 днів побачили – зима в Заполяр’ї і літо у Закарпатті.
 
- 25 декабря 2011 года вышла работа под названием “Dancing On Corpses' Ashes”. Это была дань уважения и любви Саше Шевчуку, бывшему вокалисту. Как вы оправились после такого удара? Кто помог вернуться в строй? Песни из альбома после релиза больше никогда не исполнялись вживую, кроме "Columbo" и "Great Giant". Почему именно они?
 
Петя: В деякий момент перестали грати, взяли час на роздуми. Я з Максом і Андрієм (з якими граємо зараз) і з Бодьою (з яким грали в ЕО) створили нову скрімо/панк групу, але вона проіснувала недовго. Після того доробили своїми силами і випустили альбом. Зіграли два концерти інструментально, зрозуміли, що так діло не піде і взяли Андрія на вокал. Він не просто був новим музикантом, це людина, яка жила з групою всі ці роки, тому кандидатури іншої на місце вокаліста бути не могло. 
 
“Columbo” грали, бо його всі любили, вона крута. А “Great Giant” зразу присвятили Саші і грали в честь нього. Потім перестали, але на Seaside Suicide в Одесі минулого літа грали крім них ще й “Tsar Pushka”, “King of the Dipsodes”. В майбутньому ці треки теж можна буде почути вживу.
 
- Не возникало мысли о прекращении деятельности в тот момент?
 
Петя: Та щось все на купу було в голові. Не хотілося вже нічого, тим більше грати. Але якось зібралися з думками, плюс нам запропонували зіграти у січні 2012 року в Львові і тоді я подумав, що Саша дуже любив нашу групу і він би не хотів, щоб ми розпались. Це дало нам своєрідний поштовх вийти на новий рівень.
 
- Расскажи о сплите с атмосферными EORA. 
 
Петя: “Kingly Halls” писали для спліту з Bears, який я вже згадував. Знову так сталося, що лейбл “Зимнее Море” написав мені, а трек вже був готовим, тому зразу і погодилися. Другий ми не дали, бо в той час записували альбом, який бачили вже цілісною картиною і забрати звідти нічого не хотіли. Тому всі групи там з двома треками, а ми з одним.
 
- Как удалось попасть в Европу? Расскажи о евротуре, концертах, а самое главное – публике. Многие музыканты жалуются, что публика за пределами СНГ очень вялая и “разбудить” ее практически невозможно, так ли это?
 
Петя: Дуже просто. Польща спростила отримання Шенген-візи для жителів західних регіонів. Спочатку поїхали погуляти, побачили пару панк-клубів, афіш і вирішили поїхати ще й спробувати пограти. Перший виїзд стався в ту ж таки Польщу – це був такий собі вікендер в Познань, Варшаву і Вроцлав. Варшава за день до концерту відпала. Їздили поїздами і автобусами. Перше, що помітили – ніхто не буде робити концерт групі без апарату. 
 
Так попало, що в Познані в сквоті “Розбрат” на ту дату вже був запланований концерт німців Reason to Care і Sandlotkids і нас взяли на сапорт. В Кракові те саме – через два дні тур Direwolves, Ghostwriter і окремо WNLTL. В Варшаві попросили щось зробити друга з України – Дем’яна з місцевої групи Brooks Was Here. Пацани з варшавського сквоту відмінили концерт, коли ми вже були в Познані. 
 
Вражень було море і ми вирішили не зупинятися на цьому – пішли тури. Публіка там різна – в великі міста нема чого їхати, якщо ти не на сапорті у відомої групи. Були у Німеччині в десятитисячному Гетінгені – на нас з місцевою хадкор групою прийшло під 200 людей різного віку і різного статусу. Хлопці з гурту, що нас сапортили говорили, що мають велику честь грати з нами і мріють також стільки проіснувати і проїздити. Було ніяково, бо завжди ми в такій ролі були, а тут навпаки. Але я всіляко підтримував пацанів і казав, що у них все попереду і все получиться.
 
(Дима, бас)
 
- Если попытаться осуществить подобную практику в Украине, будет толк, как считаешь? Я о концертах в т.н. “провинциях”.
 
Петя: Так це вже є. Я про концерти у Калуші та Кам’янці-Подільському. Людей приходить багато і всім цікаво.
 
- “Ми живі, а панк в Україні – мертвий…” Что вы хотели этим сказать?
 
Петя: Менше груп стало в Україні, багато старих відійшло від справи, перестали ходити на концерти. В інших містах ми перестали бачити знайомі лиця. Роблячи концерт в Тернополі я не міг знайти групу на сапорт угорським крастерам на заході і такий песимізм виник. Після Європи трішки шкода, там займаються музикою ровесники наших батьків, у нас же ж рахується це все дитячою забавкою і багато хто «подорослішав».
 
- “Детские забавы” это организация концертов в принципе или именно направленных на скримо / хардкор сцену?
 
Петя: Взагалі все в цілому – грати музику, мати дістро/лейбл, організовувати концерти. Багато людей перестало цим займатися через вік, роботу, сімейний стан і т.д. Для мене це щось, як для попередніх поколінь рибалка. Після роботи вудочку на плечі і поїхав на озеро, а ми гітари на плечі і на концерт.
 
 
(Олег, барабаны)
- Расскажи о предстоящем туре с канадцами Life In Vacuum
 
Петя: Це перший тур, до організації якого я доклав процентів 20. Основне організувала Ева з Flix Agency. Зразу було видно, що працює професіонал, оскільки за два місяці до початку залишалося знайти два концерти з трьох тижнів. І звісно ж приємно нарешті попасти на Флафф, хоч і на другу сцену в тенті, але як кажуть – вона найкрутіша по атмосфері. І це буде перший тур з іншою групою, де не буде просто друзів в машині і будуть всі на одній хвилі відчувати дух викладання на 100 процентів на концертах і ночей без сну.
 
- Если не ошибаюсь, то двое участников Life In Vacuum - из Тернополя. Вы были раньше знакомы с ними?
 
Петя: Я був знайомий, Сашу знав краще (гітариста), він грав панк в “Неатестованих”, а Ростіка мало знав (барабанщика). Але вони ще в 2004 виїхали. Приїжали в 2008 з басистом Діланом, я ще їм пару концертів робив на Заході України.
 
- Любой тур – это всегда путешествие, а какое путешествие без приключений? Есть ли какие –либо забавные истории, что приключались в дороге с вами?
 
Петя: Про них книжку можна писати. Варто згадати хоча б приїзд в Амстердам, де сквот знесуть за 5 днів, ніхто не знає про концерт, а дівчину-організатора ніхто ніколи не чув. Добре хоч вписалися в тому сквоті в приміщенні, яке колись було концертним залом, а тоді нагадувало звалище сміття, шин і дошок. Допоміг вписатися литовець Ві, який власне і розказав про майбутнє знесення і про вечірки кожен день, яких зараз немає, бо діджей помер. 
 
На другий день ми мали дей-оф, з нами затусив мексиканець, який турив з своєю групою давно і залишився жити на сквоті. Він пообіцяв зробити нам концерт і ввечері звалище перетворилося на клуб, було закуплено випивку на бар, місцеві обдзвонили друзів і невеличкий двіж таки відбувся. Після нього почався традиційний нідерландський техно врив, і всі місцеві поглинали кілограмами допінг, а ми знесилені лягли спати під звуки ударів бас бочки справжнього голландського хардкор техно. Зранку, коли ми зібралися їхати в наступне місто – на дискотеці нічого не помінялося, народ відпочивав, тому традиційного прощання і обнімашок місцевих і групи не відбулося.
 
 
- Facebook говорит, что вы пишите под влиянием девяностых и алкоголя. Может быть, по состоянию на июнь 2016 у вас новые пути вдохновения появились?
 
Петя: Тепер подорослішали, з’явився якийсь досвід. Макс вже одружився, скоро це чекає кожного з нас. Потім діти. Це вже буде більше надихати, все-таки почнемо наново переживати дитинство з нашими дітьми. Алкоголь допомагає веселіше подивитися на життя, багато треків писали під впливом. Не в поганому змісті, а саме так підвеселили душу і вже якось як по маслу пішло. Деякі виступи нам були зіпсовані завеликим впливом того чинника, але то було на початках, зараз такого не буває, як не як трошки розуму більше. Дев’яності, напевно, вже замінили нульові, з дев’яностих я вже мало що пам’ятаю. Смерть близьких також зіграла роль в зміні творчості – варто перечитати теперішні тексти.
 
- А если конкретнее? Какими именно “девяностыми” и “нулевыми” вдохновлялись Elephant Opinions?
 
Петя: Серіалами про мєнтів, Prodigy, Scooter і київським «Динамо» Лобановського. 90ті це мається на увазі, що ми в 90-их росли і все, що було навколо якось вплинуло на нас. В нульових вже з’явився в квартирах інтернет і багато на що почали відкриватися очі, зокрема ми відкрили для себе музику, про існування якої не знали до того.
 
- Как отноcишься к sXe культуре, которая популярна в хардкор кругах?
 
Петя: З повагою. Людині так добре жити, вони для себе таке вибрали. Нікому це шкоди не приносить. Деяких людей на хрестах деколи бачили і на наших концертах.
 
 
- Почему фестивали в Украине (среднего и выше уровней) обходят стороной скримо группы? Там есть металкор, есть дэт и блэк метал, есть сладж, но скримо не видать.
 
Петя: Ну, наприклад, нам минулого року пропонували грати на Фестивалі Файне Місто на Dark Stage, але ми відмовилися. Але це не тільки так зі скрімо, так само ніхто не кличе грати краст, павервайленс, грайнд і т.д. Можливо, пізніше ситуація зміниться, все-таки нас навіть сайт Українська Правда включив в 700 груп списку «Як звучить Україна». Я думаю, скрімо-групи самі не хочуть на велику сцену.
 
- Вас по праву можно называть ветеранами андеграундной сцены. Что изменилось за эти 8 лет?
Петя: Ми подорослішали, постаріли. Склад змінився, стиль змінився. Почали грати краще, тексти стали серйознішими. Немає тих груп, з якими починали, на концертах все менше знайомих. Хтось став нас більше любити, а хтось забув. Є такі, що і любили чи не любили всі 8 років. Дуже багато друзів знайшли за той час.
А музика українських груп почала звучати набагато якісніше як на записах, так і вживу. Люди колись більше слемились, тепер слухають музику.
 
- Согласен ли ты с тезисом: “ Если музыкант не видит отдачи от публики - он играет в свое удовольствие”?
 
Петя: Так і потрібно, якщо публіка не та і спочатку не розуміє, що це таке грають – потрібно в своє задоволення грати, так викластися, щоб до кінця концерти та публіка вже підтягнулася до сцени.
 
- В связи с ситуацией на Востоке Украины и “запретом” въезда русских исполнителей на территорию Украины, слушатель стал обращать внимание на отечественную сцену. Начиная с 2014 года, ты чувствуешь какой –то повышенный интерес к ЕО?
 
Петя: Мені здається, що народ слухає музику незалежно звідки вона, головне, щоб грали гарно. Навесні в Україні були російські групи Матушка Гусыня, Зарница і Jars. Впевнений, я не всіх згадав. Причому дві з них грали в Тернополі (Матушка і Jars), де відношення до «північного сусіда» ще до війни було поганим.
 
- Последний релиз у вас выходил в 2014, с тех пор мы не видели ничего нового. Планируется ли что –то в ближайшем будущем?
 
Петя: Написано вже 4 нових треки і після туру ми засядемо в студію. Скоріше всього це буде EP. Хотіли записатися ще до туру, але не склалося – в трьох містах живемо.
 
- Помимо ограниченности в студийной работе то, что вы находитесь на расстоянии друг от друга, влияет негативно на группу? Или это дополнительный стимул?
 
Петя: Не бачимося часто, встигаємо скучити вже за всім, кожен приїде з новими ідеями, заготовками і від того більше бажання грати і творити.
 
- Чем занимаются участники Elephant Opinions в свободное время?
 
Петя: Якщо вважати вільним – час по за роботою, то я в першу чергу музикою. І не лише з ЕО, ще маю хобі робити електронну музику. Також читаю книги, дивлюся футбол. Раз в тиждень виходимо з друзями погуляти, поговорити про всяке-різне.
 
- Отсюда и черпаешь вдохновение?
 
Петя: В основному, так. Все натхнення від прочитаного, побаченого, почутого чи пережитого.
 
Андрій (вокал): Працюю, люблю подорожувати, по можливості відвідую концерти. Окрім того - захоплююсь природою, музикою, читанням, кіно, а також великий вплив мають люди та події, які відбуваються навколо мене.
 
Макс (гітара): Окрім музики люблю фото, ходжу на бокс та шию одяг. «Soberay clothing» це мій проект. 
 
Діма (бас): Крім ЕО більшість вільного часу займають репетиції з поки що безіменним панк проектом, гра на інструментах і різні банальні речі.
 
- Назовите топ–три украинских и зарубежных группы:
 
Петя: At The Drive-In, Rage Against The Machine, Pink Floyd. 
Stoned Jesus, Snakes Versus the Ropes On Their Necks, Humble Opinion.
 
Андрій: Converge, Deftones, La Quiete. 
Riot on the Radio, Snakes Versus the Ropes On Their Necks, Barenzburg. 
 
Макс:  Amanda woodward, Baptist, Electric Youth. 
Dollores, Maloi, Zalupa.
 
Діма:  bsd.u, Miles Davis, Bad Brains. 
Displease, Dan Stark, The Symbioz.
 
- Если бы не Elephant Opinions, то какое название было бы у группы?
 
Петя: Не знаю, ми вибрали перший варіант.
 
Рецензию на “Awakening Will Be A Journey” можно прочитать  тут.
 
Elephant Opinions в соц. сетях: 
Neformat.com.ua ©