Artgore: Музика робить нас людьми
Спілкуємося з учасниками харківського метал-гурту Artgore про їхній перший повноформатник, непростий шлях до нього, що проліг через ковід та повномасштабне вторгнення, а також фіти, штучний інтелект і горизонт амбіцій цього перспективного колективу.
Харківський метал-гурт, заснований у 2020 році. Їхня музика поєднує елементи грув-, дез- і блек-металу. Однак виконавці не обмежують себе конкретними жанровими визначеннями. Наразі в їхній дискографії кілька синглів і перший альбом "Hate as a Reason" (2024).
Еклектична робота харків’ян Artgore викликала чимало обговорень серед музичних оглядачів у 2024 році. Отож, ми вирішили ближче познайомитися з учасниками гурту в цьому інтерв’ю. Спілкувалися з гітаристом Ярославом, а також фронтвумен-басисткою-вокалісткою Ольгою, роль якої у колективі, утім, значно ширша.
— Почнемо з бази. Чи можете коротко пригадати, коли та як утворився ваш гурт. Хто був серед його засновників, та як змінювався склад колективу?
Ярослав (гітара): Років 6–7 тому мені в інстаграмі написав вокаліст гурту Replace Дмитро з пропозицією доєднатись до колективу, на що я погодився. Гурт збирався на репетиційній базі у Володимира Білоцерківського (далі БЦ). Часто мінявся склад, так "по оголошенню" до нас попала Ольга на бас. Вона із самого початку виділялась технікою виконання і перформансом, а згодом також проявила себе як сонграйтерка. Матеріал, який приносила Ольга, був відчутно складніший, а також відрізнявся по настрою від того, що ми до цього грали. З різних причин у певний момент у гурті вже не залишилось нікого від оригінального складу Replace, а місце барабанщика ми запропонували БЦ, який на той момент уже був зацікавлений оригінальним матеріалом гурту. Було вирішено змінити назву на Artgore, а пізніше, після невдалих пошуків вокаліста, терпець Ольги урвався і вона заспівала.
Ольга. Фото зі зйомок кліпу
— Не відходячи далеко від теми, свій перший сингл "Slippery Slug" ви присвятили не дуже етичній поведінці ексколеги-музиканта. І справді, у музиці чимало творчих людей зі складним характером, нерідко дається взнаки вигорання та його супутні наслідки (особливо це актуально зараз). Тож, як, на вашу думку, найкраще виявляти, говорити про проблеми в гурті з іншими учасниками, та як доречно їх вирішувати?
Ольга (бас, вокал): По-перше, я не вважаю, що ця людина музикант, адже далеко не кожен, хто здатен чистити мікрофони на репетиційній базі, має щось спільне із музикою.
По-друге, усе ж таки, на мою думку, лірика охоплює проблеми лицемірства, невідповідності дій та слів більш широко, а вищезгаданий персонаж лише надихнув мене на реалізацію цієї ідеї в пісні.
Взагалі, якщо казати про проблеми в гурті, то найголовніше тут саме бажання їх вирішувати, говорити, а не замовчувати. Думати, перш за все, про наслідки, які спіткають увесь колектив, адже ти працюєш у команді. Від себе — я готова терпіти будь-який характер та вибрики від людини, якщо вона дійсно вкладає себе в справу та має достойні скіли. Але життя показує, що якраз такі особистості поводяться адекватно та дружньо, на відміну від диванних зірок світового масштабу з роздутим его сільського півня.
— Вже другий свій сингл ви присвятили пам’яті тих, хто поклав своє життя "на вівтар майбутнього і свободи інших" у бою, але також ця робота пронизана історичною тематикою, зокрема торкається ядерної загрози. Така зміна планів — від особистого до політичного — як вона уживається у вашому альбомі та як ретранслює ваш власний світогляд?
Ярослав: В альбому не було концепції, тексти написані на теми, які були важливі для Ольги на той момент часу.
Від себе скажу, що в певному віці нам властиво бути ідеалістами й наївно вірити в справедливість, бачити світ у чорно-білих окулярах, а потім до людини "доходить". Я не кажу, що саме це закладала Оля, але для мене, цей трек — це рефлексія на тему того, як влаштована "справедливість".
— Отже, тематика різна, але певною протяжною ниткою альбому, зокрема й через назву "Hate as a Reason", відчувається емоція люті, злості, агресії. Далеко не чуже наразі почуття для українців, дуже людське. Але чи дійсно ця емоція присутня у вашому альбомі, та яку роль вона відіграє у вашому сприйнятті реальності?
Ярослав: Кожен із нас має свій життєвий багаж. Образи, злість, неприйняття вчинків інших людей, усвідомлення несправедливості та спротив жорстокій реальності. Я сподіваюсь, що написання текстів на ці теми стало певною "терапією" для Ольги, бо особисто я не маю сумнівів у чесності лірики, а також не бачу якогось розрахунку чи копіпасту. Тому так, абсолютно точно, альбом несе перелічені емоції щиро.
— У Телеграмі я зустрічала певну критику ваших текстів, а саме якості англійського перекладу. Отож, чим був викликаний вибір саме цієї мови? Чому вам було легше висловити свої думки саме нею, і чи розглядаєте в перспективі перехід на українську в рамках гурту? Я це веду радше до того, що чи не було б легше достукатися до українського слухача українською, якщо, звісно, саме цей слухач — ваша мета.
Ольга: Це була не просто "певна критика", а розбір на атоми кожної фрази та слова текстів, притому настільки детальний, що я не знаю, кому з підписників було цікаво дочитати до кінця цю філологічну працю. Сподіваюся, що людина, яка це написала, хоча б отримала задоволення від цього процесу.
Вибір саме англійської мови був обумовлений тим, що виконавці та гурти, яких я слухала та слухаю, мають зарубіжне походження. Відповідно, тексти пісень цих авторів написані міжнародно зрозумілою мовою та поєднуються із музикою, на мою думку, як єдине ціле. Отже, референсом звучання як інструментального, так і вокального були гурти зі США та Європи.
А щодо якості моєї англійської в текстах, скажу чесно: мені настільки байдуже, що автор цієї багатосторінкової петиції дуже б засмутився, якби дізнався. Під час написання лірики для мене грали роль лише 2 фактори: гострота змісту та чи добре фразування поєднується із рифами.
Про перспективу переходу на українську ще не думали, можу сказати, що тексти на другий альбом я пишу теж англійською (десь заплакав поціновувач present perfect continuous). Ніколи не ставила за мету для себе достукатися саме текстами до аудиторії, адже переважно навіть носії мови вимовляють слова на записах, м'яко кажучи, нерозбірливо, тож для мене є найголовнішим загальний вайб пісні, де текст — лише один із багатьох компонентів.
— Взагалі з інформації, якою ви ділилися для наших новин, можна зробити висновок, що за створення значної частини матеріалу в альбомі відповідала саме ваша фромтвумен Ольга. То чи могли б ви розповісти докладніше, як саме розподілені обов’язки у вашій команді, як творчі, так і більш практичні? Як виглядає ваш творчий процес?
Ольга: У мене шило в дупі, я завжди хочу зробити якомога швидше та краще те, у що я вірю. Тому не можу сказати, що в нас були чітко розподілені обов'язки. Я вмію багато чого — від композиторства до гри на різних інструментах, тому, якщо я бачила, що в мене якась частина задач вийшла б якісніше\менш нервово, ніж в іншого учасника, то я брала це на себе. Офіційно — я басист\вокаліст, але це не завадило мені бути активним учасником майже всіх процесів, які проходили під час написання матеріалу, його релізу та створення контенту для соцмереж.
Ярослав (гітарист) — це людина, думка якої мені надважлива, я завжди раджуся із ним із будь-яких питань та ціную його персональні якості, без яких цей проєкт був би неможливий. Велика частина інструменталу написана мною, але від початку до кінця ми завжди разом працювали над деталями. Іноді наші погляди не сходилися, та не дивлячись на це ми завжди знаходили компроміс. Ярослав відповідально ставитися до проєкту, тому якщо він береться за справу, то доведе її до кінця.
Володимир (барабанщик) — людина, яка усю негативну енергію, за його словами, бере на себе. Він герой локальних мемів та висловів, що зрозумілі лише вузькому колу людей. Завдяки йому ми змогли записати альбом на Viter Studio, мали стабільну, можна сказати, власну базу для репетицій та дізналися багато нюансів музичної сфери. Він якраз допомагав із загальною композицією треків та розміщенням вокалу, подавав ідеї щодо візуального оформлення альбому та навіть назви гурту — Artgore придумав саме Володимир.
Ярослав: Саме в Artgore я дійсно відчув розвиток, бо мені є чого повчитись в Ольги і Володимира. Здебільшого я беру на себе технічну складову (плейбеки, запис пре-продакшену, обробка демок), займаю проактивну позицію, але й не вставляю палок у колеса.
Ярослав. Фото зі зйомок кліпу
— Навздогін цьому питанню хотілося б дізнатися більше про ваш музичний бекграунд, адже на тому ж інстаграмі було відео Ольги про її не надто простий шлях до музики. Отож, коли і як зацікавилися металом, коли почали грати та коли вперше захотілося мати власний бенд?
Ольга: До важкої музики в мене якраз був дуже простий шлях і він пролягав через репетиційну базу на станції метро Захисників України біля універмагу "Харків", де збиралися культові гурти міста. Мій бекграунд — класична музична освіта, але це нецікаво та дуже сумно, тому у 20 років я побачила оголошення в телеграмі про пошук басиста та прийшла в колектив, де грав Ярослав. З плином часу та зміною складу цей гурт перетворився на Artgore.
Ярослав: З металом я десь із підліткового віку, мабуть, років з 12–13. Оля жартома називала мене Ярославом Металкоровичем, з очевидних причин. Так, в основному, я слухав модерн металкор на момент нашого знайомства. Зараз я дуже мало слухаю музику і здебільшого це релізи наших колег, які мені хочеться підтримати.
Мій бекграунд — це аматорська гра вдома та в кількох гуртах протягом десь 15 років, з яких насправді серйозним був тільки Artgore і лише завдяки колективній праці.
— І про не надто простий шлях. Більшості українських музикантів завжди доводилося поєднувати звичайну роботу та побут із репетиціями, творчістю. А зараз додалися ще й нюанси з необхідністю покидати рідні міста внаслідок бомбардувань, що особливо актуально для вашого рідного Харкова, хтось йде служити в ЗСУ… Як у вас із цим життєвим балансом, як віднаходите ресурс саме на музику та яку роль, на вашу думку, ваша музика, та й загалом музична культура, відіграє в час війни?
Ярослав: Перш за все, низький уклін і шана нашим захисникам і захисницям. Завдяки цим людям ми зараз існуємо.
Повномасштабне вторгнення зіграло колосальну роль у житті нашого колективу. На момент 22.02.2022 в нас був накопичений альбом, буквально 23.02.2022 ми слухали чорнове зведення. Ми мали змогу репетирувати, мали виступи, але все це зникло після лютого 2022 і не відновилось досі, бо Вова в Харкові, я у Львові, а Ольга наразі перебуває в Польщі.
У плані поєднання з роботою — у відносно мирний час ми поєднували її з репетиціями, записом демок, роботою на студії.
Під час війни ми вже підтримували зв’язок онлайн, дозводили альбом, займались контент-мейкерством, просуванням, вивчали нову для себе сторону індустрії і навіть зняли кліп (привіт Максу Лавренчуку).
"Життєвий баланс… він відсутній. Як і величезна кількість українців сьогодні ми стикаємось з емоційним вигоранням, депресивними станами, апатією, стресом і бозна-чим. Особисто я маю шкідливі патерни, наприклад, занурення в роботу, щоб втекти від буденних проблем. Бажаю всім, хто стикається з подібним, це подолати.
Музична культура, творчість роблять нас людьми, нагадують нам, що ми можемо творити, висловлювати себе через музику, рефлексувати на події, надихати, мотивувати й підтримувати у важкі часи. Цю роль вона виконує і під час війни. Особливо зараз, коли гурти дають благодійні концерти, їдуть у благодійні тури, це створює необхідний фон, показує гарний приклад, інформує людей про те, що війна триває."
— Логічно буде після цього дізнатися, яким є горизонт ваших амбіцій у музичному плані. Оскільки виник ваш колектив ще до повномасштабної війни, можливо, уточню, яким був цей горизонт і як він змінився? Бо розумію, що зараз планувати та навіть мріяти доволі складно…
Ольга: Спочатку був жорсткий карантин під час ковіду, коли здавалося, що все зупинилося, треба зовсім трішки перечекати і все буде, як раніше.
Як раніше не стало.
Потім повномасштабне вторгнення, яке триває вже 3 роки — надії на минулу звичну зону комфорту вже немає. Виживає той, хто вміє адаптуватись. Я втратила майже 3 роки з початку вторгнення, тому що думала, треба перечекати, й ось коли все буде добре, буду писати далі, створювати контент та розвивати впізнаваність гурту. Але коли озираєшся — бачиш, що навіть у таких умовах тривог, відключень світла, бомбардувань люди продовжують виступати, релізитись та репетирувати. Так, ми випустили альбом, але це матеріал 2020–2021 років, який був представлений у 2024 році. Для мене зараз це наче принципова крапка, поставлена на минулому. Не більше. Учасники гурту вже давно морально зросли, життя пішло вперед і, гадаю, треба надолужувати втрачений для колективу час.
Щодо горизонтів — це, звичайно, новий матеріал, активне поширення в медіапросторі та робота на власне ім'я та репутацію.
— Повертаючись до вашого дебютного повноформатника. Той не лише наповнений різноманітними сенсами, але й багатий на інструментальне різноманіття. Як ваші особисті музичні смаки, ваша наслуханість, ваш досвід відобразилися в цьому альбомі. Адже зліпити докупи різні стилі нескладно, але складно це зробити вдало, а ваш альбом доволі органічно слухається.
Ольга: Відсутність мого досвіду в музичному продакшені та розуміння бажаного кінцевого результату призвело до того, що матеріал не звучить так, як референси, до яких ми прагнули. Це не добре й не погано — це факт. Перший альбом став роботою, у яку вкладений максимум від кожного учасника на момент створення. Нам усім довелося в екстремально короткий час покращувати свої навички, слух, відчуття деталей задля того, аби втілити все задумане в життя. Я думаю, що такий підхід, а також несхожі музичні вподобання, різниця у віці учасників стала фундаментом для поєднання різних стилів на одній платівці.
Ярослав: Якраз поєднанню різних ідей і стилів я намагаюсь навчитись в Олі, бо на відміну від неї, я здебільшого мислю жанрово і трохи шаблонно, а вона любить навалити вінегрет, який можна віднести до різних стилів і якось поєднати. Також в Олі присутнє більш композиційне бачення, музика виникає в голові з усіма інструментами одразу, тоді як у мене зазвичай це якась мелодія або риф.
— Можливо, ще назвете кілька референсів, які вплинули на створення зокрема цього альбому, і які ви водночас порадили б послухати слухачам для кращого розуміння вже вашої музики.
Ольга: На той час я слухала Lamb of God, Sepultura та поодинокі треки таких гуртів, як Knocked Loose, Fit for an Autopsy, Fit for a King. Зараз мій плейлист ще більш схожий на музичний вінегрет, але тоді ці колективи були основними в моїй добірці на ютубі. Альбом "Wrath" взагалі я вважаю для себе еталоном та рідкісним випадком, коли робота не містить "прохідних" треків. Улюблений досі. Ще пам'ятаю був на повторі трек "Reign of Darkness" від Thy Art Is Murder. Кожен раз, коли після роботи я йшла до Ярослава писати гітари на альбом, цей трек якимось чином додавався в рандомну підбірку. З того часу він асоціюється в мене зі шляхом від метро Холодна гора до апартаментів Ярослава.
Ярослав: Ми всі маємо свої унікальні смаки. Я назву Gojira, Lamb of God, Fit for an Autopsy, Decapitated, Meshuggah, Norma Jean, як ті, де ми знайшли спільну мову.
— Як ви розповідали вище, процес створення і видання альбому розтягнувся на довгі роки через повномасштабне вторгнення. Як це вплинуло на реалізацію вашого першочергового задуму та на фінальне звучання релізу?
Ярослав: Альбом повністю був написаний і записаний до повномасштабного вторгнення. Після цього тривала річна перерва і зведення було зроблено в період квітня-травня 2023 року. Ми дуже вдячні за можливість і досвід, який ми отримали завдяки співпраці з Viter Music Studio: до нас дослухались, давали цінні поради і з терпінням відносились до певної нашої неосвіченості.
Перерва в рік між записом і зведенням точно зіграла велику роль. Я сподіваюсь, у майбутньому такого не станеться, але, на жаль, ми не могли на це повпливати. Гадаю, помилкою було одразу починати з альбому, адже через такий об’єм роботи всі допущені помилки множились, їхнє виправлення теж займало багато часу. Тому краще починати з трохи меншого об’єму, якщо досвід зовсім відсутній.
Але також, завдяки порадам Володимира, ми зробили багато важливих речей, зокрема виконали повний пре-продакшн альбому. Також ми зробили розстановку вокалу, детально продумали партії, мали чорнові проєкти в DAW для кожного треку. У студії не було багато імпровізації, і ми чітко знали, що ми робимо, не витрачаючи час дарма.
Володимир постійно повторював: найкраще — ворог хорошого. Найголовніше, що повпливало на вихід цього альбому — це наполеглива праця (зокрема Олі як автора), те, що ми не захопились перфекціонізмом і не поклали результат "в стіл". Результат мені особисто дуже подобається.
Відео зі зйомок кліпу "Decadence". Канал — Талісма
— З яким сприйняттям альбому ви взагалі стикнулися, якою була реакція слухачів і чи зараз, майже через рік, у вас самих є бажання в ньому щось змінити?
Ярослав: Ми отримали багато фідбеку, але, на жаль, не могли особисто презентувати альбом і отримати живу віддачу від слухачів. До релізу альбому ми не знали про спільноту навколо важкої музики в масштабах країни, а саме інтернет-видання, ютуб і телеграм-канали. Надсилаючи наші релізи всюди, ми отримали багато відгуків. З дотепного — нас кілька раз порівнювали з гуртом Carcass, котрий ніхто з нас ніколи не слухав. Словосполучення "молодий Каркас" стала в нас уже трохи мемом. Дуже приємно було отримувати підтримку від контент-кріейторів, оглядачів, з якими ми навіть не контактували, а вони самі виявили інтерес до нашої музики. Звісно, була і критика: як суб’єктивна, до якої ми в цілому спокійно ставимося, так і конструктивна, до якої ми прислухаємось. Завжди є те, що можна було б покращити, але помилки та поради ми врахуємо в наступних релізах, а цей альбом нехай залишається саме таким, яким він є.
— Здається, самі ви поки що на фіти нікого не запрошували, але Оля з’явилась на великому альбомі GARMATA SYNDICATE. Які враження від цього досвіду співпраці? І теоретично з ким хотілося б записати спільні треки?
Ольга: Так, це наш перший фіт. Враження максимально позитивні як від етапу спілкування, так і від безпосередньої роботи над треком. Мені ніяк не заважали проявити себе, Матбой підтримував мої пропозиції та бачення результату, тож я задоволена тим, що вийшло, і взагалі цим досвідом. Дуже круто, коли ти майже не знаєш людину, але ви працюєте на загальний результат і маєте спільну мету, що об'єднує. Дякую GARMATA SYNDICATE та всім причетним.
Теоретично мені б хотілося записати фіт із будь-яким активним гуртом як з України, так і з-за кордону. Я отримую задоволення від спілкування із крутими музикантами та створення класного продукту разом. Тож, якщо хтось бажаючий зробити фіт читає це — пишіть на сторінку гурту або мені в особисті.
— На жаль, і досі в українській метал-сцені фронтвумен — це не надто часте явище. Як гадаєте, чому така ситуація склалася та чи може приклад вашого гурту слугувати натхненням для інших дівчат? А, може, уже маєте і якісь приклади цьому.
Ольга: Не надто часте явище — порівняно із чим? Жінки як правило слухають трошки інші стилі, тим паче беруть участь у проєктах менш екстремальних. І така ситуація не тільки в Україні, а, гадаю, загалом. У нашій країні, у принципі, менше важких гуртів, ніж, наприклад, у США. Це логічно з погляду кількості населення та часу, протягом якого важкі жанри широко існують у нас та за кордоном.
Думаю, будь-який гурт може слугувати натхненням, тому що в кожного колективу своя аудиторія та свої прихильники. Наш, звичайно, не виняток. Ми почули дуже багато теплих слів та підтримки як від чоловічої, так і від жіночої частини наших слухачів, але більшу активність, гадаю, усе ж проявляють дівчата.
— Питання, яке турбує особисто мене — ШІ в музичній індустрії, в обкладинках, у, власне, музиці. Як ставитеся чи практикуєте та чи, можливо, навіть порадите якісь корисні та етичні сервіси для інших музикантів?
Ярослав: Питання про етичну складову є чутливим, і я би залишив його людям, які люблять холівари. Особисто я віддаю перевагу "реальному" контенту, але не здивуюсь, якщо скоро ми вже не зможемо відрізнити штучне від автентичного.
Арти, кліпи за допомогою ШІ, інструментарій — це все спрощує якісь буденні задачі, десь економить гроші, а десь — нерви.
Як ви могли помітити, у нашому альбомі, артах, кліпі й контенті ШІ не задіяний, але ми розглядали його можливості та "грались" із багатьма сервісами.
Для музикантів, думаю, дуже зручним можуть бути stem-separation сервіси по типу moises.ai. Постійно користуюсь.
Також не можна виключати те, що в еру цифрової обробки звуку штучний інтелект і машинне навчання вже широко використовується в музичному софті, а в нас у гурті нема "лампової" лихоманки й ми користуємось цифровою обробкою звуку.
— І наостанок. Зрозуміло, що питання складне, але чи маєте якісь плани на цей рік та чого очікувати слухачам?
Ольга: Я не люблю ділитися своїми планами, тим паче із широким загалом. Гадаю, усе, що потрібно знати слухачу — це те, що на цей момент я активно працюю над тим, аби гурт продовжував надихати аудиторію новою музикою та ставав краще із кожним релізом.
Можете бути впевнені, що в цьому році ви точно неодноразово про нас почуєте.
Artgore у мережі:
https://www.instagram.com/_artgore_/
https://www.facebook.com/artgore
https://www.tiktok.com/@artgore.band
