Статті по автору Христина Шкірка

Карантин показав, наскільки клубна діяльність є вразливою та водночас важливою ланкою в музичному андерграунді, зокрема в Україні. Сьогодні розглядаємо цю сферу трохи детальніше крізь призму київського Volume Club, який нещодавно відзначив 3-річчя своєї діяльності. Говоримо з його артдиректором Ігорем Настенком.

Snakerider — це ще один стоунер гурт, до створення якого долучився Ігор Сидоренко, але у доволі незвичній ролі ударника. Розповідаємо, чим запам'яталася ця команда та що встигла зробити за час свого існування.

Ми не знаємо, напевно, іншої сфери, де б ситуація під час карантину була такою неоднозначною, як у концертній. Тому зібрали різні думки організаторів, представників майданчиків, музикантів і відвідувачів про мотивацію, практичні нюанси, труднощі, страхи та перспективи.

Харківський гурт Hurtovyna проіснував усього три роки, але встиг поповнити своєю творчістю не надто багато ниву українського пост-року. Згадуємо, як це було. 

У наших реаліях будь-яка тема, що бодай трохи стосується культури та коштів, — проблемна, а тим паче зараз. Проте ми все-таки спробуємо розглянути можливості, які надає для представників креативних індустрій ресурс під доволі часто згадуваною останнім часом назвою Патреон.

От якими б крутими не були великі концерти на високих сценах і широких майданчиках, щось є особливе й незрівнянне в атмосфері невеличких локальних лайвів у маленькому, тісному андеграундому клубі. Особливо, якщо панк, особливо, якщо Ratbite. Пригадуємо один з багатьох проєктів Дмитра Кумара, зараз найбільше відомого як фронтмена дез метал гурту 1914.

Поговорили про нову пісню, часи Etwas Unders, досвід Марка Аврелія, жіночий екстрім-вокал, миттєве хвилювання, а також концерт System of a Down та ін. Словом, інтерв'ю в Даніели багато, а на "Неформаті" одне :).

Мотиваційні матеріали — не новинка. Хтось каже, що це не працює, а проте така література залишається популярною в різних сферах. Хоч стосовно української музики, а тим паче андеграундної, їх робити не так уже й легко, але ми спробували, поспілкувавшись з людьми, котрим усупереч всьому вдалось перетворити своє захоплення на помітну справу.

Про цей гурт можна почитати англійською, німецькою, французькою, італійською, польською, угорською, нідерландською. І такого шуму в закордонних медіа свого часу наробив один-єдиний альбом. Натомість українською інформації геть не густо. Ну, лише кілька концертів проєкту й… мовчання, але все ж таки. Намагаємось хоч трішечки виправити ситуацію.

Скат-музикант, кажан із флейтою в лапах, мстиві альбатроси; тріщання тріскачок, бубніння труб, совання смичків – приблизно так можна описати аудіозаписи проєкту. Неокласичний дарквейв, виконаний за допомогою синтезатора та комп’ютерної програми – так їх конкретніше визначає автор, котрий ховається за псевдонімом Альбін Грау.