Статті по автору Єгор Фелюст
Музика дарує нам невимовний спектр емоцій, завдяки їй з'являється бажання побачити на власні очі людей, які настільки глибоко змогли проникнути всередину свідомості, самими лише звуками. Як результат — ми відвідуємо їхні шоу. Благо, технології також дійшли до того, що подивитися лайв улюбленого артиста можна з будь-якої точки світу в хорошій якості.
Напевно, називати White Ward молодим гуртом та новою кров’ю буде вже недоцільно. Нещодавно вони видали другий повноформатний альбом "Love Exchange Failure", котрий демонструє поєднання експериментального пост-блеку з нуарною атмосферою та ще більшим використанням саксофону і клавішних. Вже маємо претендента на звання "альбом року". Тому сьогодні свої вподобання демонструє саме Юрій Казарян, гітарист.
Ми продовжуємо порпатися на горищі Неформату та шукати те, що ви могли вже забути. Сьогоднішні спогади будуть про гурт, котрий своєю творчістю зумів розчулити не одну сотню людей. Ця творчість, точніше сказати — лірика, має всі права називатися повноцінними віршами. Цьогоріч восени вони могли би святкувати десятиріччя існування. За словами очевидців, це був один із найнезвичніших гуртів на всій вітчизняній панк-сцені за весь період її існування. Їх нарікали "народними" та гуртом-караоке. Серед коментарів під фото або відео, котрі стосувались минулих виступів, завжди був жарт, що для гарного виступу їм необхідна пара мікрофонів — другий, для тих, хто постійно вривається на сцену.
2019 станет юбилейным годом, когда один из самых известных, почитаемых и посещаемых фестивалей Украины ZaxidFest отметит десятилетие своего существования.
Находясь в Чернигове и все больше погружаясь в музыкальную жизнь города, я постоянно открываю для себя что-то новое и приятное. Около двух лет назад одним из таких открытий стала группа Destroy My Hope, которая играет сочетание современного хардкора и металла. Я обратился к их вокалисту, Максу, чтобы тот рассказал о своих предпочтениях среди отечественной и мировой музыки. Ну, как всегда, ю ноу)
Пройшли перші п’ять років після гучних подій, котрі мільйонам українців відкрили очі на багато речей. За п’ять років все, що було пов’язане з нашим повсякденним життям змінилося, щось до невпізнаваності, щось майже ні, але зміни відбулися в усьому, навіть мимоволі. Торкнулися вони й української хардкор-сцени.
Казалось бы — что может быть проще, чем покупка билета на мероприятие любимого исполнителя? Действительно, сейчас данная процедура может занять у вас до одной минуты и все, готово! Билет в кармане, вернее, в письме пришедшем на электронную почту. Но за этим простым движением скрывается много истории, много лет развития и становления билетной культуры в Украине, да и в целом в мире. И сегодня ми попытаемся выяснить — что ж такое билет в современном понимании, как не стать жертвой мошенника во время и после его покупки, почему массы отдают предпочтение электронной его форме и какое концертное будущее нам готовят инновационные технологии.
Одразу після першого випущеного кліпу, Альону Савраненко охрестили ледве не порятунком та месією україномовного хіп-хопу; людиною, що вестиме за собою цілий жанр у країні; найяскравішою фрешвумен за останній час. Чи так це насправді? Чи витримає вона таку відповідальність? Чи справедливо надані звання? Давайте проаналізуємо.
Кто-то вдохновляется кем-то. Кому-то подражает кто-то. Единицы делают смачный плевок в лицо современности или наследия, что для других является священным и неприкосновенным.
Я мало верю в то, что к миру музыки те, кто порицательно махают пальцем на тренды, пришли через что-то заумное, сложное и так уж и быть - прогрессивное. Бесспорно, такие люди тоже есть, кому при первом прослушивании навсегда запал в душу фри-джаз или прогрессивный 20-минутный рок, но их меньшинство. Большая часть, к тому, что сейчас обитает в их плеерах, пришли через музыку у которой достаточно низкий порог восприятия.
Напевно, скрімо - єдиний жанр у країні, який має одиниці довгоживучих команд і десятки тих, які загорілися на пару років і зникли так само раптово, як і з'явилися, залишивши, у кращому випадку, спадщину у вигляді погано записаних демок, міні-альбомів і лайвів із жахливо ламповою атмосферою.
