Обзоры

Проект Kladovest з міста Дніпра уже довгі роки відомий шанувальникам атмосферного black metal завдяки своїй послідовній та результативній студійній творчості і годі шукати кращого приводу ще раз поглянути на еволюцію стилю цієї формації, аніж їхній 5-й повноформатний альбом, що вийшов наприкінці грудня 2016 на авторитетному німецькому «значку» No Colours Records, співпраця з яким, до речі, триває вже аж із 2009 року. 
 

За понад 12 років активного творчого життя проект Тотем привчив слухачів до власної високої плодовитості – альбоми виходили майже щороку (за винятком 2008 і 2012). Тож нинішній однойменний до назви проекту повноформатник є вже 11-м у його небанальній дискографії.

Второй по счету релиз житомирского электронного дуэта Edgy Point увидел свет, и что-то я не заметил достаточного восторга у публики по этому поводу. Возможно, я излишне драматизирую, но положение дел на отечественной синтвейв сцене такое, что музыкантам впору коллективно писать пособие о том, как не стать звездой.

Первое, что хочется сделать после прослушивания альбома Останнє тепло – это самому сесть за синтезатор. Настолько вдохновляющего материала ребята еще не выпускали, по крайней мере, в рамках данного проекта. На счету дуэта это уже четвертый релиз и, по моему скромному мнению, – самый, во всех отношениях, удачный. Signals Feed The Void до сих пор играют для себя, без оглядки на слушателя, рвут жанровые клише, мешают стили, но в этот раз… В этот раз вышла поп-музыка в самом лучшем смысле этого слова.

Лет 10 назад я ощутил для себя острую нехватку новой музыки. Так как я был мелким и ортодоксальным, то ничего тяжелее трэш-метала в свою жизнь не впускал. Потом ситуация кардинально изменилась и действительно “тяжёлый” метал хлынул на меня огромным потоком: от дэта и блэка до нойзкора, фьюнерал-дума и гринды. Но и это наскучило вскоре.

Я пока не имел счастья полистать книгу вокалистки, но дебютник Open One of the Doors уже прочно засел у меня в плеере. А как иначе? Ведь вот она любимая музыка моего детства, переосмысленная и осовремененная. Это именно тот случай, когда саунд группы составлен из гармоничного сочетания самых разных стилей и форм. Так рождается самобытная музыка. Готика, психоделика, шугейз, электронные и этнические вкрапления  - все это смешанно в совершенно выдающейся пропорции. 

Несколько месяцев назад, основанный в 1993 году немецкий индустриальный лейбл Drone Records выпустил на виниле, тиражом 400 экземпляров, эмбиэнт / дроун сборник. Пластинка звучит ритуально и немного пугающе, как и полагается в подобных жанрах. Под ее звуки можно, совершать мистические практики, пустится в далекое путешествие вглубь себя, видеть сны (при желании даже наяву), словом, нужная  атмосфера будет вам обеспеченна.

Страх — самое древнее и сильное из человеческих чувств, а самый древний и самый сильный страх — страх неведомого
 
Говард Филлипс Лавкрафт
 
Индустриальные города предрасположены к тому, что люди, родившиеся и обитающие в них - сильны духом, сильны физически, жестоки, брутальны, мрачны и оголтелы. Бирмингем дал миру оккультных и чёрных  Black Sabbath.
Almagest

Своє слово відносно нещодавніх подій зими 2013-го та всього 2014 років в Україні вдалось виразити практично усім відомим харківським та навколишнім музикантам та колективам, якщо ви розумієте, про що я. Правда, кожен по своєму: Drudkh, наприклад, випустив, наче зірваного з ланцюга звіра, - не побоюсь цього слова -  монументальний лонгплей під назвою Борозна Обірвалась, за ними своє слово мовили в подібному стилі Khors зі своїм матеріалом на І ніч схиляється до наших лиць.

Творчість кам’янець-подільського дуету Zapaska відома багатьом слухачам в Україні уже понад 6 років, а точніше – з червня 2010, коли відбувся реліз першого ЕР «LANKA». У складі – Павло Нечитайло та Яна Шпачинська, екс-лідери чудових (наразі «заморожених») груп Пропала Грамота і ЧеЧе відповідно. Цікаво, що, на відміну від різних колег за сценою, які  весь час жили лише музикою, освіту вони мають археологічну та філологічну, а це майже завжди гарантія ширшого погляду на речі.

Чітко пам‘ятаю момент, коли пару років тому дізнався про Крістіну Бардаш, яка тоді ще не взяла собі сценічного імені ЛУНА.  Це була душевна напівпровокаційна пісня «Виграй» на текст добре відомої мешканцям Мережі київської літераторки Лізи Ґотфрік. Пісня виконувалася під мінімалістичний акомпанемент піаніно і швидко набувала інтернет-популярності (майже певен, що не лише у середовищі тих, хто слідкує за українським музичним процесом).  Уже тоді було зрозуміло, що потенціал є.

Neformat.com.ua

CD1 - Electric Side

Almagest

Дебютна однойменна робота новоутвореного харківського гурту GreyAblaze, в основі якого грають наші старі знайомі, відомі за такими проектами як Khors, Elderblood, YGG, KZOHH, Ulvegr, музиканти Astargh (вокал, гітара, бас, клавішні), Helg (гітара, лірика) та Odalv (ударні), з’явилась в мережі абсолютно несподівано, зважаючи на невеликий анонс у вигляді сухого короткого інтерв’ю з лідером проекту Astargh’ом в одному

Потребность рождает идею, идея рождает действие
 
Джон Эрнст Стейнбек
 
Septa – группа, о которой говорят, говорили и будут говорить.
Вітя Phooey
Зовсім свіжий (і ще димиться) з печі ужгородської метал-музики запис на чотири бойові дії в стилі death metal. Прямолінійно, цілеспрямовано, середнім темпом і без всяких занадто завернутих штук. Сприймається і засвоюється на легкому подиху. 
 
Першим заслуговує уваги і схвалення факт, що гурт не пішов відомим шляхом, назвавшись якимось “Satanic Blasphemy” чи “Embryonic Gastronomy”, бурчати нерозбірливо про зло, кишки і ритуали.

Когда восемь или девятьлетназад я, пьяный и босоногий слемил под Жадана и Собак в дремучем "гуляйпольском"  ДК, вот тогда жизнь для меня и началась по-настоящему. Под звуки прихардкоренного ска, в толпе грязных и невменяемых тел, раздавленный духотой позднего августа,я впервые услышал панк в связке с литературой высокой пробы и был рад их гармоничному симбиозу.

Almagest

Покинувши в 2013 році свій основний музичний проект – харківський припанкований блек-метал гурт Заводь – Сергій Ткаченко, будучи його основним гітаристом та співзасновником в той же час, про відпочинок, таке враження, навіть думати не збирався.  Але, якщо не лукавити, то вперше після відверто неприємних подій навколо Заводі про себе Сергій нагадав весною вже 2015 року, випустивши перше демо свого нового блек-метал проекту svrm7, запропонувавши далеко не таку бадьору та відривну музику, як це було раніше, про що свідчить сама

Артём С.

На протяжении всей своей долгой истории, — а это ни много ни мало сорок лет — панк-рок всегда находил в себе силы для перерождения в тот, или иной стиль. Трансформация в ска, анархо, поп, пост, краст и прочие стили добавляли ему пикантности и прибавляли в свою обойму новых слушателей. Само собой, расцвет середины семидесятых повторить было невозможно, но каждая группа, по крайней мере, стремилась не потерять дух бунтарства и добавить в уже обыденные темы что-то самобытное и отвечающее духу сегодняшнего времени. Иногда им это удавалось, а иногда и нет.

Артём С.

Когда ты один, а в твоей голове огромное количество идей, которые ты хочешь реализовать. Но из-за отсутствия должного понимания у окружающих ты словно запертый в клетке птенец: мечешься из угла в угол и пытаешься найти выход, а в данном случае возможность записать хороший и интересный материал.

Артём С.

Вот уже несколько десятилетий кино и музыка шагают по планете одним большим и неразрывным шагом. Начиная с экстравагантного Чарли Чаплина, занимавшего в своих фильмах практически все должности и заканчивая сегодняшними гениями в лице Дэвида Линча, Джима Джармуша, Роберта Родригеса и Джона Карпентера для которых кино не просто четыре буквы в строчку, а целая жизнь со своим собственным видением, и нестандартным подходом к съёмочному процессу. Конечно, все эти люди не ограничили себя одной любовью к кинематографу,и всех их объединила ещё и любовь к семи нотам, под названием музыка.