Дні Грузинського Кіно в Україні

[James]

30/05 - 01/06 Донецьк – кінотеатр «Мультіплекс»
09/06 - 11/06 Дніпропетровськ - кінотеатр «Правда»
11/06 - 12/06 Харків – кінотеатр «Боммер»
18/06 - 19/06 Львів – «Дзиґа. Кіноклуб Олега Яськіва»
23/06 - 27/06 Київ – кінотеатр «Україна»
03/07 Запоріжжя - кіноклуб «Сходження»

За Підтримки Посольства Грузії в Україні, Генерального Консульства Грузії в м.Донецьк та Національного Кіноцентру Грузії

До 20-ї річниці міжнародних ділових та культурних стосунків Грузії й України у травні-червні 2011 року в Україні відбудуться «Дні Грузинського Кіно» при підтримці Посольства Грузії в Україні та Грузинського Національного Кіноцентру Грузії. Будуть показані сучасні грузинські стрічки, які приймали участь та здобували нагороди на міжнародних кінофестивалях та користуються популярністю серед іноземного й грузинського глядача. Фільми вирізняються особливим ставленням грузинів до людини й її життя, сповнені щирості, драматизму та глибокого розуміння світу. Добірка фільмів відображає життя сучасної Грузії. У програмі приймають участь художні фільми 2008-2010 рр.: «Суса», «Три будинки», «Вуличні дні», «Рене їде в Голівуд» та збірка короткометражних ігрових фільмів, серед яких фільм «Кров» українського режисера І.Правило, знятий за оповіданням Нодара Думбадзе «Сисхлі» («Кров») грузинською мовою у Грузії у 2010 році.

В програмі короткометражних фільмів: «Вересень» (2010) Вако Кіркітадзе, «Мисливець на ворон» (2010) Ніка Гугушвілі, «Граффіті» (2006) Вано Бурдулі , «Кров» (2010) Ірина Правило, «370С» (2005) Тамара Суламанідзе, «Квітнева холоднеча» (2010) Торніке Бзіава.

Організатор: Kontora Pravylo http://pravylo.com/

[Doerty]

Господа, в Днепропетровске уже через пару дней

Из программы видел два фильма и остался ими весьма доволен- "Уличные дни" был в конкурсе Молодость-40 / 40-й ювілейний Київський міжнародний кінофестиваль «Молодість» Фильм, с достоверными и выразительными характерами, правдоподобно воссозданной атмосферой трущоб, демонстрирует весьма неприглядную картину грузинского общества, зараженного наркоманией и социальным бесправием. Но, безусловно, он рассказывает не только о Грузии, но и вообще о постсоветской реальности, о людях, не сумевших найти свою нишу в новых социально-экономических условиях и, даже обладая изрядными способностями, опустившихся, но всё-таки не окончательно утративших человеческое достоинство. Герой картины- подобно окружающим его старинным зданиям, обветшалым и облупившимся- представляет собой нечто вроде руин порядочного, доброго человека, которого наркотическая зависимость, нищета его близких и воля коррумпированных полицейских вынуждает пойти на подлый поступок, вроде бы не оставляя никакого выбора.

"Суса" мне кажется более сложным для восприятия- у него не столь бойкий сюжет, в нём нет, как в "Уличных днях", спасительных отдушин наподобие остроумных диалогов, он показывает совершенно безрадостное, тягостное пространство неудачников- скорее безвольных, чем тупых- на обитание в котором, в силу принадлежности к нему его родителей, оказывается обречён главный герой, мальчик лет 12-ти. Очень пронзительная история о степени свободы в выборе своей судьбы, на которую может рассчитывать (полагаясь при этом только на себя) человек, по-настоящему незаурядная, сильная личность, стремящаяся к лучшей участи- и при этом ощущающая свою ответственность по отношению к близким.

Когда дело дойдёт до Киева, обязательно посмотрю в "Украине" то, что не видел.